Читать «Iсторичнi есе. Том 1» онлайн - страница 11
Іван Лисяк-Рудницький
Усі наведені в текстах цитати при перекладах звірено з оригіналом, окрім тих випадків, коли першоджерела не були приступні упорядникові. У цих випадках цитати даються у зворотньому перекладі з англійської мови, що застерігається окремо в примітках. Виправлено також незначні неточності у цитуванні та датуванні окремих подій, які зустрічаються в авторських публікаціях.
Поява цієї книги була б неможлива без допомоги й участі значної кількості людей. Заслуга у появі цього видання, у першу чергу, належить директору Центру досліджень історії України ім. П. Яцика Франкові Сисину. Центр досліджень історії України ім. П. Яцика також фінансово забезпечив упорядникові можливість праці в архіві І. Лисяка-Рудницького. Особливу подяку складаю дружині покійного Олександрі Черненко за надання дозволу працювати в його архіві. Їй та Петрові Лисякові-Рудницькому, як спадкоємцям авторського права Івана Лисяка-Рудницького, висловлюю глибоку подяку за дозвіл на передрук усіх статей у цьому виданні. Крім того, Петро Лисяк-Рудницький спричинився до визначення загального обсягу та змісту видання. Велику допомогу при доборі, перекладі, редагуванні та коментуванні текстів надали Іван-Павло Химка та Мирослав Юркевич. Окремі матеріали, використані при підготовці книги до друку, передали Марта Богачевська-Хом’як, Тарас Закидальський, Богдан Зілинський, Роман Сольчаник та Роман Шпорлюк. Покажчик імен уклали Андрій Дещиця та Тарас Романюк. Підготувати тексти до друку допомогли Олександр Голубцов, Ігор Гринда, Олена Джеджора, Оксана Дмитерко, Ірина Микитишин, Еріка Панкеєва, Наталя Подольчак, Тарас Романюк, Галина Сварник, Олег, Роман та Світлана Турії. Останню стадію підготовки книжки до друку й організацію самого друку здійснювали Інститут історічних досліджень та МПП “РТ”.
Моя особлива подяка Володимирові Куликові за його кропітку роботу при вивіренні точності й мовному редагуванні перекладів.
Зрозуміло, що всі названі вище люди не несуть відповідальності за ті можливі недоліки, які виникли при перекладі текстів та упорядкуванні книги. Якщо можна розділити загальну відповідальність за стан цього видання, то всі згадані особи спричинилися до його найкращих моментів, тоді як автор цих рядків, безумовно, повністю відповідає за найслабші місця.
Пропонуємо цю книгу увазі шановних читачів з надією, що вона спричиниться до вироблення об’єктивного погляду на нашу історію і служить поштовхом для дальших творчих пошуків не лише в галузі академічної науки, але й у виробленні модерної української політичної думки.
УКРАЇНА МІЖ СХОДОМ І ЗАХОДОМ
Завдання, що його ставить собі дана доповідь, — це спроба схарактеризувати Україну з типологічного погляду та здефініювати ті риси, що визначають її як історичну одиницю. Я цілком свідомий ризикованости цього почину та небезпек, що криються в дешевих узагальненнях. Тому намагатимуся не виходити поза межі того, що можна перевірити емпірично.
Ще заки пірну в тему, хотів би коротко з’ясувати мої теоретичні засновки. Я вірю в існування чогось такого, що згрубша можна назвати “національним характером”. Однак це не треба фальшиво розуміти в натуралістичному сенсі. Бо це явище належить до суспільно-культурної, а не до біологічної сфери. Національний характер тотожний із своєрідним способом життя, комплексом культурних вартостей, правилами поведінки та системою інституцій, які притаманні даному народові. Національний характер формується історично, й можна визначити ті фактори, що спричинилися до його постання. Після того, як національний характер встиг скристалізуватися, він звичайно виявляє чималу стабільність і уміння відкидати або асимілювати підривні впливи. Дуже важлива наступна обставина: національний характер, або культурний тип, не являє собою чогось абсолютного, унікального й оригінального, але радше індивідуальну комбінацію прикмет, які широко поширені у світі й спільні багатьом народам. Це спостереження важливе з методологічного погляду. Оцінюючи подібності та різниці, що існують між націями, та застосовуючи порівняльну методу, ми спроможні здефініювати відносну оригінальність даного національного типу й ступінь його споріднености з іншими народами.
