Читать «Збігло літо» онлайн - страница 61
Ніна Боден
— Для чого?
— Для втіхи, мабуть. Щоб улаштовувати там пікніки. До головної печери була прибудована навіть пристань. Тільки вона вже зогнила.
— Ті господарі, видно, були казково багаті, — сказала Мері. — Мільярдери. Це діаманти на стінах?
Саймон засміявся:
— Ні, то кварц. А під ним цегла. Її видно в тих місцях, де кришталики повідпадали.
Вони обійшли грот, зачаровані його красою. Потім Саймон повів їх у горішнє приміщення, із сухою втрамбованою долівкою.
Крізь загратоване віконце сюди проникало тьмяне крапчасте світло. В кутку була викопана ямка, прикрита гілками, а в ній було повно консервних банок: лосось, сардини, смажені боби.
— Я купив ці консерви на гроші, які заробив, розносячи газети, — пояснив Саймон. — Щотижня купував по кілька банок. Ми спатимемо тут, Крішно. Я приніс ковдру і спальний мішок…
Крішна дивився на Саймона із захватом.
— Я дуже радий, що ти зостаєшся зі мною, — сказав він.
Саймон зніяковіло глянув на Мері.
— Я сказав мамі, що їду на пікнік і буду ночувати на вільному повітрі. Я часто так роблю під час канікул. І мама ні про що не розпитувала.
— А чому ти мені про це не сказав? — обурилася Мері. — Мені, звичайно, байдуже…
У неї підкотився клубок до горла. Це ж нечесно! Крішну знайшла й урятувала вона, а тепер вони змовляються за її спиною. Хлопці всі однакові. Дружить з дівчинкою, поки нікого немає поряд, а тільки-но з’явиться другий хлопець, вони одразу кидають її напризволяще.
— Краще я піду й нагодую Ноакса, — сказала вона й гордо рушила вниз до головної печери.
Мері дістала з сумки молоко, яйце, бренді і все це розмішала паличкою в казанку. При цьому наспівувала якусь веселу мелодію — хай Саймон не думає, що вона образилася. А Саймон підійшов і зупинився у неї за спиною, спостерігаючи, як Ноакс, нетвердо тримаючись на трьох ногах, хлебче молоко.
— Пробач, — нарешті сказав він.
— За що пробачити? — Мері зробила здивоване обличчя.
— Сама знаєш…
Мері стенула плечима.
— Там, де двоє, — третій зайвий, — сказала вона. В очах у неї стояли сльози.
— Це не той випадок. — Саймон присів навпочіпки поруч неї. — Я змушений так зробити. Я не можу залишити його самого, особливо в першу ніч. А вчора ввечері в мене просто не було часу все тобі пояснити… — Він помовчав. — Ти також можеш залишитися. Я саме збирався тобі це запропонувати. Якщо ти хочеш втекти від своєї злої тітки…
Якось дивно він дивиться на мене, промайнула в Мері думка. Ніби випробовує…
Що йому відповісти? Адже не скажеш: тітка Еліс хвилюватиметься. Це звучатиме просто безглуздо.
І вона знайшла відповідь:
— Тітка заявить на мене в поліцію. А це небезпечно для всіх нас.
— Вони тут тебе ніколи не знайдуть. Я хотів би, щоб ти залишилася. З тобою нам буде веселіше.
У Мері стало легше на душі.
— Ризикувати не варто, — твердо сказала вона. — А я приходитиму сюди щодня й приноситиму молоко та інші харчі. З мене тоді буде більше користі.