Читать «73 героических дня. Хроника обороны Одессы в 1941 году» онлайн - страница 18

«Посылаю вам свой горячий красноармейский привет, — писала родному коллективу добровольно ушедшая на фронт медсестрой работница завода им. Красина В. Чушейко. — Желаю вам, дорогие друзья, плодотворно работать на благо любимой социалистической Родины, помогать своей стахановской работой в тылу громить фашистские орды».

Город, всегда отличавшийся веселым и жизнерадостным нравом, не утратил его и в годину грозной опасности. Широкой популярностью в эти дни у жителей к воинов-защитников Одессы пользовался опубликованный ранее в областных газетах и распространяемый теперь отдельными листовками «Лист людожеру Адольфу Гітлеру від онуків великих запорожців землі украінскоі». В нем, составленном в духе знаменитого письма запорожских казаков турецкому султану, говорилось:

«Ми, правнуки і онуки славних і войовничих запорожців землі украшськоі, яка тепер входить у великий СРСР, вирішили тобі, проклятий кате, листа цього написати, як писали колись наші прадіди і діди, які завдали вам ворогам украшським великоі біди.

Ти, підлий Іуда і гад, напав на нашу Краіну Рад і хочеш забрати у нас фабрики і заводи, землю, ліси і води і привести сюди барогнів, кашталістів — таких, як ти, бандита і розбишак-фашісітів.

Та цьому школи не бувати. Ми зуміємо за себе постояти… Завжди били ми німецьких лицарів-псів, розіб'ємо гітлерів і геббелсів. Не бачити тобі нашоі пшениці і сала, а будеш істи те, що свиня на… Не дістанеш ти жодного воза провізи, хоч уже і втратив краши дивізн, не збудуєш ти на наций землі жодну вшу, ми втдведемо для кожного з вас по два метри на могилу. Збудуємо пам'ятник для кожного фашистського бандита з написом: «Ось де собака зарита!»

Людожер ти і крозопивця, кат у коричневой сорочщ і вбивця, некоронований фюрер і старий гер, не підкорити тобі школи СРСР, і як не доведеться свиш на небо дивитися, так тобі у нашому городі не ритися, хоч у тебе морда й свиняча і свинська вдача… У нас вистачить літаків, бомб, снарядів і штиків, танків і гармат, щоб стерта тебе на порох, хижак і кат… А втім, чортові гади, не минуть вас усіх наши кулі і снаряди. Про це скажи Гершгу, Геббельсу і Риббентропу поцелуй іх заодно в…

Щоб повірив ти, що цього листа писали укра'інські запорожці-козаки, хоробрі й смшиві вояки, додаємо копію картини І. Репіна».

8 августа, пятница.

Продолжался отход основных сил Приморской армии на новые рубежи обороны. Противник, обладая значительным превосходством в живой силе и боевой технике, непрерывно наседал на советские войска, упорно пытаясь на их плечах прорваться к Одессе. Эти попытки были отражены героическими усилиями частей Приморской армии.

Ожесточенный бой завязался на северной окраине села Катаржино — одного из пунктов, через которые проходил новый рубеж обороны, отведенный 95-й дивизии. Отдельным подразделениям противника удалось проскочить сюда раньше, чем прибыли наши части. В результате боя враг был отброшен. Высокие примеры бесстрашия в боях показали бойцы 2-го батальона 90-го полка под командованием майора В. А. Вруцкого и 13-го отдельного разведывательного батальона под командованием старшего лейтенанта М. Г. Долгого.