Читать «Підбрехач» онлайн - страница 2
Григорий Федорович Квитка-Основьяненко
– Терешкович, Понура, – договорив Самійло.
– Е! Себто той кривий на ногу? – спитала мати Хіврина.
– Та він так, трошки, храма на одну ногу, – сказав перший староста.
– Де-то храма? І не на одну, а він і обома не здужа ходити, – підправив підбрехач.
– Та трохи чи не косий? – пита батько Хіврин.
– Та так, косенький, на одно око, – каже староста.
– Де-то вже на одно? І не косенький овсі, він і обома нічого не бачить, – доповнив підбрехач.
– Та він щось горілку часто вжива? – питається батько.
– Так, вип'є потрошку, коли та коли, – каже Остап.
– Де-то вже коли та коли? Таки повсякдень, і таки не потрошку, а п'є, поки звалиться.
– Та, кажуть, щось там нашкодив, так чи не буде йому біди? – допитується батько.
– Яка там біда? Може, провчать трошки, – сказав староста.
– Як то можна трошки? Його так гарно кат кнутом попоб'є та й на Сибір зошлють, – закінчив підбрехач…
Після такої розмови що батькові та матері Хівриним робити? Випровадили нечестю старостів і трохи чи й не позивали ще за бешкет, що за такого жениха приходили сватати їх дочку. А на парня пустили славу, що й повік не збув!
Дуже недобре діло брехати!
Примечания
Вперше надруковано в альманасі «Молодик на 1843 год», ч. II. Харків, 1843, с 104—107.
У перекладі російською мовою під псевдонімом
Автограф невідомий.
Подається за першодруком.
1
…нє тільки рост, та й істе пропало – не лише проценти, а й позичені гроші пропали.
