Читать «Чорна пантера i бiлий медвiдь» онлайн - страница 9

Рита подивля ться на Ганну Семенiвну, яка одповiдае їй пiдбадьорюючим, задоволеним поглядом i хитанням голови.

Корнiй. Зовсiм новi рисочки... I не такi... не такi... Гм! Зовсiм не такi... а... Ну да... От тут... Безумовної (Схоплю ться й бiжить до полотна, пiднiма  покривало й дивиться).

Рита (стрепенувшись, перекида ться повним одчаю поглядом з Ганною Семенiвною). Корнiю!!.

Корнiй. Зараз, зараз... Я одну хвилиночку. Одну хвилиночку... Моментально... Так-так... Зовсiм не так... Зараз, зараз... (Хапливо бере з столу палiтру й щiточку). Зовсiм не так... Зараз, голубко, зараз... Ми все це зробимо... я тiльки... Все буде добре... (Поспiшно мiша  . фарби. Бiжить до Лесика, вдивля ться, одмахуючись од Ганни Семенiвни й Рити, якi тягнуть його).

Рита. Корнiю!!! Я тобi говорю, схаменись!

Ганна Семенiвна. Сину! Та зглянься ж ти, хiба ж тепер час?..

Корнiй. Зараз, зараз... Ну, хвилиночку... Моментально... Отут... Ну, безумовно. Ах, зовсiм це не те!.. (Бiжить до полотна, зупиня ться, дивиться з одча м). Не теї Зовсiм не теї Все к чорту! (Кудовчить волосся).

Рита. Корнiю! Iди сюди.

Корнiй. Ах, дайте менi спокiй! Ну що там? Ну, не можна ж так! Ну, добре, я знаю, Лесик хворий... Дайте ж менi... Не можна ж так! (Одходить од полотна, вдивля ться. Бiжить до дитини).

Рита (сильно хапа  його, притягу  до дитини). Це хто? Говори!

Корнiй (здивовано). Що ти. Рито?

Рита. Я тебе питаю, хто це? Син твiй?

Корнiй. Рито!

Рита (беручи його руку, приклада  до лиця дитини). Чу ш?

Дитина почина  плакати.

Корнiй. Ти йому боляче зробила!

Рита (жагуче, гнiвно). Нi, ти йому боляче робиш! Ти його вбива ш. Чу ш ти? Дитина помре. Помре! Але я тебе загризу тодi! Задушу власними руками! Май це на увазi.

Корнiй (в одчаю). Рито. Рито... От  сть... Ну, добре, ну, заспокойся, я подумаю... (Дитина плаче). Тш-ш... Цить, Лесику, цить, мiй малесенький... Все буде добре... Все... все... (Чмока , дитина змовка . Карнiй понуро задуму ться, дивлячись на нього).

Ганна Семенiвна. Сину! Ну, хiба ж таки можна бути таким? Ну, нехай собi там малю ш, але ж де ж таки видано, щоб рiдну дитину зневажати через те, що... мистецтво... Мистецтво, сину, не дасть тобi того, що жива людина.

Рита. Корнiю. Говори: прода ш?

Корнiй глибоко зiтха . Мовчить. Тихо робить рукою дитинi забавку.

Рита. Корнiю!..

Корнiй (знову зiтха . Ста  на колiна перед дитиною й з любов'ю дивиться на неї). Не знаю... Пiдожди трохи.