Читать «З глибини» онлайн - страница 2

- Ха-ха! Ти все ж самотній! І коли навіть біля серця мого б'ється кохаюче серце, коли дві іскри злучаються в поломінь щастя, коли здається, що сфінкс розгаданий вже, - і тоді навіть… …І тоді навіть чорним клубком котиться в грудях моїх болісний й гордий покрик:

- А я… самотній!..

СОН

Снилось мені - чи ж снилось мені? - що в грудях у мене лиш половина серця.

"Де друга?" - мучився я.

А та, що лишилась, билась тривожно у грудях, і в кожнім тріпотанні чув я жадливий і владний голос:

- Шукай. І я шукав.

Широкими світами, потоком життя, між натовпом й тиском мчав я розділене серце, і скрізь ввижалась мені рідная половина. І радісно розкривались свіжі краї серця, і лилась найкращая кров у другу, здавалось, знайдену половину.

Та я помилявся. Краї не зростались у цілеє серце, а все було дві половини.

Й, скрегочучи з болю зубами, одривав і волік я - не мчав, а волік я скривавлене серце, бо все чув голос:

- Шукай… І так було довго, і так було завжди…

Та коли врешті настала зима, коли на голову мою впав перший сніг, я знайшов те, чого шукав.

Останнім тріпотанням забилось спустошене серце -й, безсиле, одмовилось розкрити зів'ялі краї до рідної половини. І тоді - ви розумієте? - тоді підняв я очі дороги, до білого снігу, і зором зацькованого звіря благав його: іди… іди… спадай, покрий навіки…

Так снилося мені - чи ж снилося мені?..