Читать «Биті є. Макс. Книга 2» онлайн - страница 17

- А нардеп Сердюк має відношення до фонду? - підхопив телевізійник.

- Ви ж Лондонську школу економіки закінчили? Чому раптом благодійність? Короткий шлях у політику? Ви самі заробили на “мазераті”? Яку частину коштів фонд витрачає на своє утримання? Яка у вас зарплатня? Чим займаєтеся у вільний час? Августа Альфредовича Закса відсторонено від справ чи він залишається у фонді? А скільки у вас… - цунамі.

Макс випростав руку - та зачекайте! Досить. Досить! Гості замовкли, наче й самі не очікували від себе такої кусючості, та лисий Олександр усе ж устиг вигукнути:

- …І які дівчата вам подобаються?!

- Дівчата?.. Розумні.

- А…

- А давайте так. Я поставлю вам запитання!

- Без проблем! - хвалькувато погодився лисий профі. - Хоч сотню!

Макс кивнув. Вийшов з-за столу. Став навпроти гостей - серйозний.

- Три слова… Якби ви помирали… Ні - померли! Якби вважали, що винуваті перед людиною, яку любили. І та людина винувата перед вами. Якби у тих нових світах ви зрозуміли щось неймовірно важливе… Які три слова ви б сказали коханій людині із тих світів?

Олюня вразилася і протверезіла. Здуріти, як романтично… Він неймовірний…

- Три слова? “Прости мене, любове!” - не забарився лисий. - Вони ж, я так розумію, завинили одне перед одним?

Макс кивнув, обернувся до русявої:

- Записуйте, Скачко.

- “Пам’ятай мене завжди”, “Я простив тебе”, “Не прощу ніколи”, “Знайди собі щастя”, “Пропади ти пропадом”, “Залишайся вірною мені”, “Випий за мене!”, “Помолися за мене”… - горохом.

Олюня видихнула.

- Я люблю тебе! - вигукнула натхненно.

Журналістська братія завмерла. Макс вигнув брову. Русява

відірвалася від блокнота.

- Думаю… Ті три слова… “Я люблю тебе”, - знітилася білява Олюня і, скільки ото потім слухала розпатякування підстаркуватого Олександра, що він крутився біля неї під час другого фуршету, переконував у вигодах інтимним стосунків із досвідченими чоловіками, усе ковтала біле сухе та зиркала в бік дверей Максового кабінету: новий очільник міжнародного благодійного фонду “Сила добра” затьмарив усіх, хто до цієї похмурої грудневої днини міг розраховувати на її прихильність, і Олюня навіть подумала, що Макс Сердюк не просто чарівний, стильний і розумний. Він, певно, ще й прекрасна людина.

А за дверима… За біл им, як свіжий сніг, столом сидів спантеличений, незадоволений першим публічним виступом Макс, перечитував варіанти трьох слів, кривився роздратовано - не те, не те…

- Дякую, Скачко. До журналістів приєднайтеся. Прослідкуйте, щоб усе - без ексцесів.

На хвилі журналістської зацікавленості русява красуня Юлія Скачко хотіла було запитати: чому шеф ніколи не звертається до неї на ім’я? Промовчала. При старому керівникові фонду Ав- густові Альфредовичі Заксі помічницею була. І при цьому, молодому - ровесники, їй-богу! - утриматися мріяла.

- Добре, Максиме Володимировичу. Машину для Дори викликати?

І”

- Ні. Дору я сам відвезу, - відповів Макс.

Дора

Дора Саламан пам’ятала свою радість. Вона нічим не різнилася від радощів звичайних людей.