Читать «Шарль Перро Казки матінки моєї Гуски,або ж Історії та оповідки минулих часів з повчальними висновками Переказ Романа Терещенка» онлайн - страница 31
Unknown
Спитав у жінки, а вона тільки головою замахала — не хочу, мовляв, бути я носатою королевою.
Бо хоч вона й знала, що про королеву ніхто не наважиться поганого слова сказати, а все–таки потворою лишатися не схотіла.
Вимовив лісоруб своє останнє бажання, і ковбаса зникла. Так він нічого й не одержав і радий був, що хоч гірше не стало.
В давні–предавні часи один багатий і могутній король зібрався в далекий похід. Дружина короля незадовго до того померла, і він дуже побивався, як без нього житимуть його дочки.
Старша була така лінива та вайлувата, що, відколи світ світом, ніхто ледащішої за неї не бачив. Вона прокидалася в обідню пору, та й то її ледве вмовляли піднятися з постелі. Розхристана й простоволоса, принцеса цілими днями тинялася в пантофлях, і ніхто не міг умовити її взути черевички. Обідати вона сідала невмивана, а за вечерею так вередувала й комизилась, що майже всі страви перекидала собі на спідницю, і до сну її одводили тоді, коли надворі вже на світ благословлялося.
Тому й прозвали її Вередухою.
Середульша сестра була жвавіша за старшу, але над усе полюбляла плітки й повсякчас розносила їх по палацу.
Вона примушувала своїх кравчих та покоївок нишпорити скрізь, аби тільки дізнатися, що роблять герцоги й баронеси, рицарі й зброєносці, [78] городяни та їхні слуги, а потім перебріхувала новини серед усіх, кого тільки зустрічала, й цокотіла від ранку до вечора.
За це її прозвали Цокотухою.
Обидві сестри не читали книжок, не любили грати на арфі та віолі, ненавиділи шитво та плетіння. Вони були такі легковажні і так звикли байдикувати, що ніколи не думали про своє майбутнє життя.
А от менша сестра, найвродливіша принцеса в світі, мала зовсім іншу вдачу.
Вона й хвилини не могла всидіти без діла.
Беручка й надзвичайно кмітлива, дівчина не тільки чудово танцювала, співала і грала на арфі та віолі, а й пильнувала за порядком у палаці.
Принцеса була ще й напрочуд розумна та розсудлива, і король дуже часто звертався до неї за порадою. Якось вона навіть допомогла батькові викрити підступність посла сусіднього королівства, — і в пастку, яку цей хитрун хотів наставити королю, попав він сам та його вельможі.
Тож не дивно, що цю принцесу всі називали Розумницею.
Вирушаючи в похід, король дуже турбувався за двох старших принцес. І тому вирішив просити поради в чарівниці, своєї давньої приятельки.
— Я дуже боюся, — сказав король, приїхавши до неї, — щоб старші мої дочки не накоїли лиха, поки мене не буде. І хоч я спокійний за меншу дочку, проте не хочу її виділяти з–поміж інших і прошу вас придумати, як би я міг дізнатися після походу про поведінку всіх трьох принцес. [79]
— Вашому горю легко зарадити, — відповіла чарівниця. — Я дам вам три кришталеві прядки. Якщо котрась із сестер вчинить дурницю, її прядка негайно розіб'ється на скалки, і вам не важко буде пересвідчитися, яка саме з принцес поводилася нерозважливо.
Король подякував чарівниці, взяв прядки та й поїхав додому. Він наказав одвезти дочок у старий замок, що стояв у безлюдному місці, й оселити їх у найвищій і неприступній вежі. Король не лишив принцесам ні слуг, ані покоївок, заборонив їм приймати гостей, а внизу поставив сторожу, якій доручив пильнувати вдень і вночі до самого його повернення.
