Читать «Любов Незнайомця» онлайн - страница 12

І тут, поки вона нервово натискала й відпускала важіль, в голові у неї блискавично виник новий план.

«Буде важко, — подумала вона. — Треба не втрачати голови, вибирати правильні слова й ні на мить не затнутись, але я вірю, що можу зробити це. Я мушу це зробити».

Цієї миті у телефонній трубці почувся голос Діка Віндіфорда. Елікс глибоко відіткнула й швидко заговорила:

— Говорить місіс Мартін з «Солов’їного будинку». Будь ласка, прийдіть (вона натисла на телефонний .важіль, відключаючись) завтра вранці і принесіть шість гарних телячих відбивних (вона пустила важіль). Це дуже важливо (знову відключення). Дякую вам, містере Хексворсі, сподіваюсь, ви нічого не маєте проти, що я подзвонила вам так пізно, але ці телячі відбивні справа (тепер підключення) життя і смерті (відключення). Дуже добре, завтра вранці (підключення) якнайшвидше.

Вона поклала трубку й повернулась до чоловіка ‘обличчям.

— Он як ти розмовляєш із своїм м’ясником, — мовив Джералд.

— Жіночий спосіб спілкування, — безтурботно відказала Елікс.

Вона не тямилась від хвилювання. Джералд нічого не запідозрив. Дік, навіть якщо нічого не зрозумів, усе одно прийде.

Елікс перейшла до вітальні й увімкнула електрику. Джералд не відставав від неї.

— Настрій у тебе, бачу, неабияк покращав, — сказав він, з цікавістю спостерігаючи за нею.

— Авжеж, — погодилась Елікс, — бо голова зовсім уже не болить.

Вона сіла на своє звичайне місце й посміхнулась до чоловіка, який опустився в крісло навпроти неї. Було тільки двадцять п’ять хвилин на дев’яту. Дік, безперечно, прийде задовго до дев’ятої.

— Я не надто високої думки про каву, яку ти мені дала, — поскаржився Джералд. — На смак вона дуже гірка.

— Це я спробувала новий сорт. Ми більше не будемо її пити, мій любий, якщо вона тобі не смакує.

Елікс взяла шитво й почала шити. Джералд прочитав кілька сторінок. Тоді глянув на годинник і недбало кинув книжку убік.

— Половина на дев’яту. Час спускатись у підвал і братися до роботи.

Шитво вислизнуло в Елікс із рук.

— О, не зараз. Давай почекаємо до дев’ятої.

— Ні, дорогенька, розпочнем о пів на дев’яту. Саме цей час я й призначив. А ти підеш спочивати раніше.

— Я хотіла б почекати до дев’ятої.

— Але ж ти знаєш, що коли я призначаю час, то завжди його дотримуюсь. Ходімо, Елікс. Я не збираюсь чекати ані хвилини.

Елікс глянула на нього і, хоч вона намагалась не піддатись, її захльоснула хвиля жаху. Маску було скинуто. Руки в Джералда смикались, очі збуджено блищали, він безперервно облизував сухі губи. Він уже не дбав про те, щоб приховати своє хвилювання.

«Це правда, — подумала Елікс, — чекати він не в змозі, він схожий на божевільного».

Він ступив до неї й поклав руку на плече, примушуючи підвестись.

— Ходімо, дорогенька, — повторив він, — або я понесу тебе туди.

Джералд говорив веселим тоном, але в ньому вчувалась неприхована жорстокість, яка до смерті перелякала. Елікс. Вона неймовірним зусиллям вивільнилась і, зіщулившись, притислась до стіни. Сили зрадили її. Вона не могла втекти, не могла нічого вдіяти, а він наближався до неї.