Читать «Подробиці життя Микити Воронцова» онлайн - страница 22

— Так, звичайно, і можу завірити, що ніхто з вас не радіє своїм радощам так, як я своїм.

— Якщо можна, розкажіть детально.

— Не буду я детально. Все одно ви не зрозумієте.

— Вино, любов, подорожі?

— Це насолоди, а не радощі. Насолоди у нас з вами одні й ті самі. Радощі різні.

— Скажіть, це не випадково, що ви перед смертю не знищили свій щоденник?

— Ні. І не випадково, як я обставив свою смерть.

— Ви хочете сказати…

— Мій щоденник мав потрапити в руки не до моєї преподобної курки-племінниці, а до слідчого міської прокуратури Варахасія Щ.

— Дякую вам. До зустрічі в нашому наступному житті».

. . . .

— Як це тобі? — вимовив Олексій Т. самовдоволено.

— Надзвичайно нерівний стиль, — відгукнувся Варахасій Щ. — Відразу видно, що не людина писала. Почне так, як слід, а кінчить собачиною. Втім, все ж це голос не хлопчика, але чоловіка. Якби ти частіше…

Бог знає, яку раду збирався дати Варахасій своєму приятелеві, але тут затренькав дверний дзвінок. Варахасій вийшов в передпокій і повернувся, розгортаючи телеграму.

— «Доїхали влаштувалися благополучно, — прочитав він уголос, — цілуємо коханого чоловіка татуся Саша Глаша Даша».

Варахасій солодко позіхнув і потягнувся.

— От і прекрасно, — сказав він. — Ходімо спати. Постелю тобі в кабінеті, не заперечуєш? Славно, усе ж таки, що сьогодні не працювати. І міжсобойчик вийшов на славу, як ти знаходиш?

— На славу, — погодився Олексій.

Він теж солодко позіхнув і раптом закрив рот, стукнувши зубами. Він увесь здригався.

— Знаєш, — вимовив він хрипким шепотом, — як на мене,і так краще до бісів в пекло, ніж назад…

Варахасій промовчав. Можливо, він не розчув.

Примітки

1

Твір опублікований під псевдонімом «С. Ярославцев».

2

Вірші Миколи Даниловича Томенка (нар. 25.05.1937 р.).