Читать «Фріда» онлайн - страница 61

Я трохи побоююсь тут розгортатися. У нас зараз іде боротьба зі спекуляцією, а з моїм прізвищем я перша підпадаю під підозру.

Чи ти мене ще любиш?

Твоя Галя.

№ 2.

Дорогий Рубічок!

Чого ти сердишся? Знаєш, як я ризикую? Я знаю, що тобі нелегко, але й мені не солодко. Ти привіз якусь іншу розцвітку, бо «цвітастий» ситчик не ходовий, вони його самі куплять у магазині, а ти добирай щось благородне, оригінальне.

Тут пішла мода на «клєтку», так що можна такого штапельку дістати.

Ага, тут дівчатка захотіли в складчину швейну машинку купити, я сказала, що можу дістати. Зробиш? Дівчата не з бідних, можна заробити.

І ще одне. Хоч і колеться, але й хочеться. Дістань кілька флакончиків «Лісного ландиша».

Цілую Г.

№ 3

Рубіку, привіт, дорогий!

Я тут організувала гурток по в’язанню гачком (тільки не смійся, що в мене «руки не стоять»: як пахне гешефтом, у мене все стає на свої місця!), тeрміново потрібні нитки «ірис» оригінальних кольорів. Можна заробити.

Ситець — забирай назад, я вже не знаю, що з ним робити, а картатого штапелю підкинь іще. У нас тут просто пошесть. Зайдеш в університет — всі як з інкубатора. Моя робота!

Скажи дяді Мусі, хай мені зробить кілька викройок на блузку з кокеткою і мережаним комірцем а ля Париж. Це дівчатам «у нагрузку» за швейну машинку. Щоб не переживали, що так дорого їм обійшлася.

Ага, подякуй Іренці за пляцки. Вона ще не вагітна? Коли вона збирається народжувати? Адже їй вже за тридцять, а дядько Збишек узагалі пенсіонер.

Скажи тьоті Ані, що мені сподобалася домашня ковбаска у смальці, хоч і не кошер. Подякуй.

Будеш передавати сумку поїздом, поклади щось смачненьке.

Гроші не передаю, піду в неділю на товкучку — віддам товаром.

Твоя Галя.

№ 4.

Привіт, Рубіку, як там столиця нашої «необ’ятної родіни»? Дєдушка Лєнін лежить? Ніхто ще не спер? Нашого промокашку б туди. І з собаками не знайшли б! Жартую.

Ну що, «попрацював у бібліотеці»? Каріна переживає, з ким ти там зв'язався. Ти ж не маєш нюху на людей, не ризикуй, поки не розкусиш, хто чого вартий.

Що ти привіз?

Я поки що мушу затаїтися. Мене, здається, зашухерили. Хтось накапав на мене в комсомольське бюро. Я зараз у підпіллі. Мені нічого не передавай, збувай усе в Бердичеві, бо якась стукалка завелася в гуртожитку. Я повинна її вичислити, перш ніж розводити діяльність.

Мій гурток із в'язання гачком просто процвітає. Всі начепили на картаті сукенки мережані комірці і манжети! Цирк, та й годі!

Може, організувати ще шось? Ще прибутковіше?

Ти за мною скучаєш? Щось у твоїх листах цього не відчувається. Тільки й питаєш про однокурсників. Ревнуєш?