Читать «З вершин і низин» онлайн - страница 6

А ще скажіте, як сей лад

Перевернути хочем ми.

Не зброєю, не силою

Огню, заліза і війни,

А правдою, і працею,

Й наукою. А як війна

Кривава понадобиться -

Не наша буде в тім вина.

Та ще скажіть, що ви й самі

Не відмовляєте нам то,

Що правду ми говоримо,

Що прямо, чесно ми йдемо

За правдою. Все те скажіть,

Судді мої, по щирості,

Тоді в ім'я с ь о г о ладу

Судіть мене без милості!

30 апр[еля] 1880

SEMPER IDEMI1

Против рожна перти,

Против хвиль плисти,

Сміло аж до смерти

Хрест важкий нести!

Правда против сили!

Боєм против зла!

Між народ похилий

Вольності слова!

З світочем науки

Против брехні й тьми -

Гей, робучі руки,

Світлії уми!

Ще те не вродилось

Остреє залізо,

Щоб ним правду й волю

Самодур зарізав!

Ще той не вродився

Жар, щоб в нім згоріло

Вічне діло духа,

Не лиш утле тіло!

3 апр[еля] 1880

____________________

1 Завжди те саме! (Лат.)

ІДЕАЛІСТИ

Під пнем перегнилим в болоті гнилому

Вертяться, клубляться дрібні черв'яки:

І вродились, виросли й гинуть у ньому,

А другі їх тілом живуть залюбки.

І сниться їм, бідним, у пітьмі кромішній:

Десь сонце горить у всім чарі весни,

А в сонця промінні, у рардості вічній

Гуляють і золотом сяють вони.

Ті сни свої черви складали в системи

З заключенням: так є найліпше, як є;

Читали промови, співали поеми

Про гарне, щасливе в болоті життє.

Втім люди той пень відвалили й поперли,

І дійснеє сонце вказалось з-за мли;

На сонце те глипнули черви й померли

І, мручи, убійчеє світло кляли.

1882

***

Всюди нівечиться правда,

Всюди панує брехня,

В ваших лиш сердцях, о браття,

Най не постане вона!

Там ви для правди святої

Сильний збудуйте опліт,

Там ви огонь невгасимий

Чесної думки паліть!

Твердша від сталі твердої,

Сто раз тривкіша, ніж мур, -

Щирих, м'яких серць твердиня

Супроти громів і бур.

Там з поколінь в покоління

Правда простоїть ціла,

Поки не зломиться лютий

Вал лицемірства і зла.

І, мов те древо зимою,

Зверху безлисте, мертве,

В бурі, морози пускає

Вічно коріння нове, -

І, мов нора та підземна

Триска ключем з-під скали, -

Трисне з-під зла й пересудів

Правда жива на земли!

6 апр[еля] 1880

СУПОКІЙ

Супокій - святеє діло

В супокійнії часи,

Та сли в час війни та бою

Ти зовеш до супокою -

Зрадник або трус єси.

Бо коли народи в згоді

Враз працюють, щоб природі

Вирвать тайну не одну,

В тьму життя влить світла досить, -

Горе тому, хто підносить

Самовільную війну.

Та коли в робучу пору

В нашу хату і комору

Закрадаєсь лиходій,

Щоб здобуток наш розкрасти,

Ще й на нас кайдани вкласти, -

Чи й тоді святий спокій?..

15 іюля 1883

ТОВАРИШАМ

І вас зі своїх зборів проженуть

Старих порядків лицарі гордії,

Ім'я і діла ваші прокленуть

І крикнуть: " Зрада! Пагубнії мрії!"

І вашу добру славу оплюють

Брехнею, й вас полічать між злодії,

Отрутою, замучених, напоять,

Надії ясні жовчею затроять.

На суд потягнуть вас. Начинять вами

Всі тюрми, все покличуть проти вас -

Людей і бога. Ділом і словами

Не променуть ранити раз у раз

М'якеє серце ваше, мов тернами.

Подумаєш: "Отак жить!" - і не раз,

Самому страшно, защемить у груди…

Чи ж так живуть з людьми-братами люди?

Не так повинні! Щоб не так жили,

Щоб брата і в найменшому пізнали,