Читать «Пригоди Шерлока Холмса. Том 1» онлайн - страница 223
Артур Конан Дойл
— Він не подавав оголошення до газет?
— Ні.
— То як ви зможете дізнатися, хто він є?
— Лише вдавшись до логічних роздумів.
— Над цим капелюхом?
— Саме так.
— Ви жартуєте! Що ви зможете побачити в цьому старому, потертому фетрі?
— Ось вам моя лупа. Ви знаєте мої методи. Що ви могли б сказати про характер людини, якій належить ця річ?
Я взяв до рук потертий капелюх і покрутив його перед очима. Це був звичайнісінький круглий чорний капелюх, жорсткий і дуже зношений. Зсередини він був підбитий вицвілим червоним шовком. Виробничої марки не було, але, як Холмс і зауважив, з одного боку підбою було виписано ініціали «Г.Б.». На крисах я помітив петельку для гумки, проте самої гумки не знайшов. Узагалі цей капелюх був потертий, брудний, укритий плямами: видно було, що їх пробували зафарбувати чорнилом.
— Я нічого тут не бачу, — мовив я, повертаючи його моєму другові.
— Навпаки, Ватсоне, ви бачите все, але не хочете поміркувати над тим, що побачили. Ви надто несміливі у своїх висновках.
— Тоді скажіть мені, будь ласка, які ж висновки можете зробити ви?
Він узяв капелюх до рук і озирнув його проникливим, властивим лише йому одному поглядом.
— Звичайно, не все в ньому цілком зрозуміло, — зауважив він, — але дещо можна припустити напевно, а дещо — зі значною мірою ймовірності. Те, що чоловік цей досить розумний, я бачу одразу. Крім того, три роки тому він мав добрі гроші, а нині потерпає від скрути. Він завжди був передбачливий, турбувався про майбутнє, але помалу доля забувала про нього, й він набув якоїсь поганої звички, — напевно, почав пити. Через те, здається, й дружина охолола до нього...
— Мій дорогий Холмсе!
— Але якоюсь мірою він усе-таки зберіг свою гідність, — провадив далі Холмс, не звертаючи уваги на мій вигук. — Це людина малорухлива, що нечасто виходить із дому, зовсім не займається спортом. Він середнього віку, сиве волосся змащує помадою, нещодавно підстригся. До того ж я впевнений, що в домі його немає газового освітлення.
— Ви, звичайно, жартуєте, Холмсе!
— Анітрохи. Невже навіть тепер, коли я поділився з вами всіма своїми спостереженнями, ви не бачите, як я про це дізнався?
— Можете мати мене за найбільшого дурня, але я мушу визнати, що ніяк не можу простежити за ходом ваших думок. Чому, наприклад, ви вирішили, що чоловік цей розумний?
Замість відповіді Холмс натяг капелюх собі на голову. Капелюх закрив йому лоба і вперся у перенісся.
— Бачите, який розмір, — мовив він. — В такому великому мозку щось-таки мусить бути.
— А лиха година в його житті?
— Цьому капелюхові три роки. Пласкі криси, загнуті догори, були тоді модні. Капелюх цей досить високої якості. Подивіться-но на цю шовкову стрічку, на чудовий підбій. Якщо три роки тому ця людина мала змогу придбати такий дорогий капелюх і відтоді не купувала жодного іншого, то нині справи її кепські...