Читать «Пригоди Шерлока Холмса. Том 1» онлайн - страница 217
Артур Конан Дойл
— Це можливо.
— А за цей час багато чого могло статися.
— О, не позбавляйте мене надії, містере Холмсе. Я знаю, що з ним усе гаразд. Ми обоє такі близькі, що я одразу відчула б, якби з ним сталося лихо. Того самого дня, коли я бачила його востаннє, він у спальні порізав палець, і я одразу кинулася до нього з їдальні, бо почула, що з ним щось скоїлося. Невже ви думаєте, що я не відала б про його смерть, якщо відчуваю навіть такі дрібниці?
— Я добре знаю, що жіноче чуття часом цінніше за будь-які логічні висновки. Цей лист теж, здається, якнайкраще свідчить про те, що ви маєте рацію. Але якщо ваш чоловік живий і може писати листи, чому він не повертається до вас?
— Не знаю. Це щось неймовірне.
— А в понеділок, від’їжджаючи, він нічого вам не казав?
— Ні.
— І ви здивувалися, побачивши його на Свондам-Лейн?
— Так, дуже.
— Вікно було відчинене?
— Так.
— Він міг покликати вас із вікна?
— Міг.
— Але він, як я зрозумів, вигукнув лише щось недоладне?
— Так.
— Він волав рятунку, як вам здалося?
— Так. Він вимахував руками.
— А може, то був вигук здивування? Він сплеснув руками з несподіванки, що бачить вас?
— Може, й так.
— І вам здалося, що його відтягли назад?
— Він зник так раптово...
— Він міг просто відскочити. Ви більш нікого не бачили в тій кімнаті?
— Ні, хоча цей страховидний жебрак зізнався, що був там, а матрос стояв унизу, біля сходів.
— Саме так. Ваш чоловік, якщо ви встигли помітити, був одягнений як завжди?
— Так, але на ньому не було комірця й краватки. Я добре бачила його голу шию.
— Чи згадував він коли-небудь у розмові з вами Свондам-Лейн?
— Ніколи.
— А чи не помічали ви, щоб він курив опій?
— Ніколи.
— Дякую, місіс Сент-Клер. Це основні деталі, які я хотів прояснити до кінця. Тепер ми підвечеряємо й ляжемо спати, бо завтра на нас, можливо, чекає важкий день.
Нам віддали велику, затишну кімнату з двома ліжками, і я швидко ліг, бо вся ця ніч, повна пригод, утомила мене. Але Шерлок Холмс був такою людиною, що ладна, розв’язуючи загадку, не спати цілісінькі дні або й тижні — розмірковувати, порівнювати факти, розглядати справу з кількох точок зору, аж поки не вдасться або впоратися з нею, або переконатися, що таким чином її не здолати. Я зрозумів, що він і зараз ладен просидіти без сну цілу ніч. Він скинув піджак і жилет, надяг просторий синій халат і взявся складати докупи подушки з ліжка й крісел. Спорудивши з них щось на кшталт східного дивана, він умостився на ньому, схрестивши ноги й поклавши перед собою пачку дешевого тютюну та коробочку сірників. У тьмяному світлі лампи я бачив, як він сидить там із старою вересовою люлькою в роті, в хмарах сизого диму, байдуже втупившись очима в стелю, мовчазний, нерухомий; лампа освітлювала його суворе орлине обличчя. Так сидів він, коли я засинав, і так само сидів він, коли я прокинувся від несподіваного його вигуку й побачив, що вся кімната осяяна літнім сонцем. Люлька й досі стирчала в нього в роті, кімната була повна тютюнового туману, а від пачки тютюну, яку я бачив увечері, не зосталося ні крихти.
— Прокинулися, Ватсоне? — спитав він.