Читать «Щира любов» онлайн - страница 50

– А Семена Івановича часто згадуєш? – запитав я.

– А як же? Усяк день молюся за нього, щоб йому бог послав щастя за те, що він мене хотів, по його думці, щасливою зробити. Тепер, як чую, що він щасливо пожива і що бог і його благословив діточками, такими ж добрими, то мені на серці стало весело. А то, було, не без того, що журюся, не чувши об нім нічого. Весело мені і те, що він мені дякує, що зробила для нього моя щира любов?» [В перекладі на російську мову додано: «Кто научил тебя, Галочка, девушка простая, без образования, без сведений о свете, кто научил тебя так любить? Вот любовь!»]

Сама істинна правда була у сьому, що я отсе розказовав. Ще й теперечки є у Харкові на Гончарівці старі люди, що чули від батьків своїх, а декотрі і самі зазнають сюю Галочку, і що з нею, і як поводилося, її, або панотця її по-вуличному звали і Литвином, так і вона від кого взивалася «литвинівна». Двір Олексія Таранця був саме на вулиці Довгальовка, що на Гончарівці, і часточка його під двором міщанина Головина, супротив Сірикового двора якраз, а більша часть відійшла на площадь, де стоять жандарські конюшні.

Обіщався мені чоловік і тих пісень достати, що на Галочку Таранцівну поскладали тогді люди, усе вихваляючи її, яка то вона була красива. Так коли достане, то я їх де-небудь приткну, щоб нашої Гончарівки слава не гинула.

У 1839 – 1840 рр. Квітка-Основ'яненко на основі повісті «Щира любов» написав драму «Щира любов, або Милий дорогше щастя» (цензурний дозвіл датовано 21 травня 1840 p., надрукована у виданні «Южный русский сборник. Издание Амвросия Метлинского», Харків, 1848, с. 1 – 88). І хоч у драмі з'явилися нові персонажі, її концепція залишилась без зміни. П'єса з великим успіхом йшла на сцені Харківського театру в постановці трупи Л. Ю. Млотковського. Вона зацікавила О. М. Островського, і в його переробці під назвою «Искренняя любовь, или Милый дороже счастья» була поставлена в 1852 р. на сцені Великого театру у Москві. Роль Олексія Таранця з успіхом виконував видатний російський актор M. С. Щепкін.

Подається за автографом.

1

Смирницька Єлизавета Миколаївна – племінниця Г. Ф. Квітки-Основ'яненка.

2

Мова йде про Паніна Петра Івановича (1721 – 1789) – російського генерала, який зіграв видну роль під час Семилітньої війни 1768 – 1774 pp., взявши штурмом фортецю Бендери.

3

Об Євдокії – за церковним календарем 13 березня.

4

Четь мінея (четьї мінеї) – збірники житій святих, повчань, казань.

5

Шльонськ – тобто Сілезія – історична слов'янська область у верхній та середній течії Одри. Тут бували великі ярмарки.

6

Так називалися студенти різних класів тодішніх семінарій і духовних училищ.

7

Теплого Олексія – за церковним календарем 29 березня.

8

Курязький монастир біля Харкова, заснований в 1663 р.

9

Хорошів (Хорошеве) – було відоме Хорошево-Вознесенським жіночим монастирем, заснованим на місці стародавнього городища. Тепер селище Харківського району Харківської області.