Читать «Spanienkreuz (Іспанський хрест)» онлайн - страница 2

Генерал клацнув каблуками, нагнувся і вручив жінці диплом і хрест. Бачив, як вона водить по ньому пальцями.

Відкашлявся.

-- З огляду на вашу неміч, шановна мадам, -- він схилився, -- дозвольте мені описати його. Тевтонський хрест, зроблений з бронзи та оздоблений свастикою і орлами Люфтваффе. Траурна стрічка має по боках паски кольору іспанського прапора…

-- Я бачу, -- перервала жінка, піднявши на генерала незрячі очі. – Навіть попри мою, як ви, бароне, зволили виразитися, неміч. Просто, я бачу по-іншому. За допомогою інших почуттів. Але від цього я бачу не гірше. А інколи навіть краще. На світі більше тайн, ніж вашій вченості хоч би приснилось. Гер барон не може цього не знати.

Фон Ріхтгофен похитав головою і зневажливо скривив губи. Він пригадав прикриту кущем бузини табличку біля воріт вілли, на якій крім імені та фамілії, було написано вузлуватим готичним шрифтом -- Hellseherin, Wahrsagerin, Stemeleserin чи щось в цьому стилі. Берлін, подумав невдоволено. Місто кокаїністів, шльондр, підерасів і шарлатанів.

-- Бачу, -- жінка підвела незрячі очі – що на правій, верхній кишені мундиру у вас схожий до описаного хрест, але з мечами та діамантами. За що мечі та діаманти? Невже за Герніку? За вбитих жінок і дітей?

Генерал мовчав певну мить. Потім зміряв її поглядом, повним зневаги.

-- Шановна мадам, -- процідив, -- ви, мабуть, розраховували шокувати мене. Змушений вас розчарувати. Я вже не раз зустрічався з більшовицькою пропагандою, знайомий з брехнею, яку розповсюджує “Die Rote Front” та інша червона макулатура. Мене тільки дивує, що зрадницькою пропагандою займається Доротея Дейзі фон Тротта, вдова генерал-лейтенанта Густава Вільгельма фон Тротта.

-- В Іспанії, мадам, тривала війна. Легіон “Кондор” з честю виконав своє завдання. Місто Герніка, центр червоного опору, було атаковане, противник зазнав втрат. Саме таке завдання стоїть перед авіацією, в якій служив ваш брат, шановна мадам. Старший лейтенант Бертрам фон Есторфф служив Вітчизні та Фюреру. За Vaterland, честь і Фюрера, він віддав життя за штурвалом літака, в повітряному бою над Гернікою…

-- Брешеш, бароне, -- різко перервала його Дейзі фон Тротта. – Брехнею плямуєш честь дворянина і офіцера.

Лампо потьмяніла. На очах фон Ріхтгофена опудало птаха повернуло голову і втупилося в нього. Захиталися штори, шпалери на стінах вкрилися бульбашками. Почали рухатися і шепотіти щось незрозуміле постаті на картинах. Дейзі фон Тротта важко підвелася і витягнула кістляву руку.

-- Мій брат Бертрам Бруно фон Есторфф довідався, до речі від тебе, що в Герніці немає жодних військових цілей і що там не базуються жодні підрозділи республіканців. Що наліт на Герніку був терористичним актом, застосованим виключно проти мирного населення, що мав на меті залякати Басків, які підтримували Республіку. Тоді мій брат, лейтенант Бертрам Бруно фон Есторфф, відмовився виконувати наказ. І за це його позбавили життя. Вбили. За ангаром, пострілом в потилицю. Забирайся з мого дому, бароне фон Ріхтгофен. І не забудь ось це.