Читать «Таємниця одного дiаманта» онлайн - страница 8

Через Багдад всi пахощi розходилися по всьому свiту на захiд – «Магрiб», до Iспанiї й Алжiру, у Єгипет – тобто «Мiср» («Середина» по-арабському}; в Iндiю i навiть в Китай, до «Машрiку» (Сходу).

Тут торгували найбагатшi купцi з усiх базарiв. Цi ряди i лавки були вiдомi ще з часiв Аль-Фарабi , який ствердив думку всiх торгуючих людей, що є двi речi найбiльш благороднi i двi найбiльш ганебнi. Першi – продаж прянощiв i торгiвля батистом, другi – ткацьке ремесло та робота пiдмiтальника вулиць.

Хлопчик зазирав лише на самiсiнький край цього привiлейованого торжища.

Тут скупчилися, стулилися найменшi лавки, може, трохи бiльшi за собачу буду в добрiм маєтку. В затiнку лавок, пiдiбгавши ноги по-шевськи, сидiли продавцi дрiбних порцiй перцю, гвоздики, шафрану, ладану, гумiарабiку, смоли камфорного дерева. I вiдмiряли наперстками свiй дорогоцiнний крам, бо приймали за нього плату в ясних золотих динарах та повномiрних старих дирхемах. «Чорнi» дирхеми новiтнiх часiв та фалси тут не ходили!

До заможнiших крамниць треба було йти вглиб вулицi. Крiм базарних наглядачiв, слуги й прикажчики пильнували, щоб не тiльки обiдранi дорослi, але й бiдна малеча не проникала в глибину славетного базару.

Так i Алi нi разу не побував там i зблизька не бачив найбагатших крамниць.

На самiм початку кварталу збиралися люди бувалi.

Там стояла знаменита харчевня Омара Кривого. Тут завжди товклася сила-силенна подорожнiх.

Якось малий Алi почув вiд приявних, що Кривий Омар любить живу рибку-маринку. Тому малий ловив маринок в заплавi бiля млина i не вбивав їх, а кидав до старого глека з холодною водою. Приносив глек до харчевнi Кривого Омара i стояв десь пiд стiною за стовпом. Тихо стояв, слухаючи розповiдi бувальцiв. Стояв так довго, поки його не помiчав одноокий господар Омар. Тодi доводилось, спродавши рибу, зразу ж iти геть.

Отут, саме в цьому мiсцi, хлопчик почув усi тi iсторiї, якi назавжди вкарбувалися в його душу. Тут вiн почув, що на предалекому островi Сулавесi, а вiн аж за казковою Iндiєю та чарiвним островом Цейлоном, де в кожнiй калюжi можна знайти червоний лал '° або небесно-синiй сапфiр, так там у великiй кiлькостi водиться мерзенне i жахливе сотворiння – рогата свиня завбiльшки з добру телицю! Щетина в рогатої свинi завтовшки з голку дикобраза! Розповiдали ще купцi та їхнi слуги й прикажчики, що зi своїми хазяями мандрували до Басри, а то навiть i далi, розповiдали, нiби водяться на островах за Сулавесi летючi крокодили-дракони. Є також птах Рух на пiвденнiм островi Мадагаскарi, неймовiрної величини, що може пiдняти i слона в повiтря i на кожний свiй пазур настромити по буйволу! Тими буйволами й годує своїх пташенят. Бувальцi моряки, присягаючись Аллахом, розповiдали – нiби велетенська риба-кашалот вночi пiдстерiгає кораблi бiля острова Сокотри i бiля Занзiбару та ковтає їх. Тому мореплавцi в морi-океанi не пливуть вночi, а лише вдень i весь час намагаються триматись бiля берега, щоб було де командi заночувати. Розповiдали про водянi острови на схiд вiд Сулавесi – нiби за межею можливого є водянi гори, що складаються з солодкої води. Прозорi, мов скло, гори височать, аж до хмар, . а навколо солона-пресолона i темна вода моря-океану. На водяних островах ростуть водянi пальми, дозрiває, водяний рис i мешкають водянi люди, що проходять з одного боку острова на другий, пiрнаючи крiзь солодку воду. Тому ще нiколи не вдавалося їх нi вловити, нi завоювати!