Читать «Збірка "МІЙ ІЗМАРАГД"» онлайн - страница 2

Що в будні тільки й дума про процент,

А для пісень на "шрррум" настроїть ліру.

Який же я у біса декадент?

Паренетікон

***

Гнів - се огонь. Чим більше дров кладеш,

Тим ярче полум'я лютує ясне;

А перестань докидувати дров,

Як стій загасне.

Як моряки в час бурі все з судна

У море мечуть, щоб судно влегшити,

А стихне буря, жаль їм стане страт,

Почнуть тужити, -

Так і гнівний у лютому розпалі

Не тямить, що здорове, що боляче;

А гнів мине, - згадавши, що накоїв,

Запізно плаче.

***

Немає друга понад мудрість,

Ні ворога над глупоту,

Так, як нема любові в світі

Над матірню любов святу.

Не ділиш мудрості з братами,

Її злодії не вкрадуть,

Її не згубиш по дорозі,

Вона є вільна серед пут.

Вона магнет посеред моря,

Найвищий скарб, безцінний дар,

Огнище тепле в студінь горя,

Холодна тінь під страстей сквар.

Без неї все життя пустиня,

Така, як пустий без друга шлях,

І як твій дім пустий без сина,

І як пустий дурного страх.

***

Себе самого наперед

Застав робить, що слідує,

А лиш потому інших вчи, -

Тоді з дороги не схибиш.

Ти сам себе таким зроби,

Щоб інших ти навчати міг;

Сам над собою запануй,

То запануєш над людьми.

Хто сам себе опанував,

Найтяжчу річ він доконав;

Хто сам себе оберіга,

Той безпечніший від усіх.

Не кидай власної мети,

Щоб за чужою десь іти,

А власну ясно ціль пізнай,

До неї просто поспішай.

***

Як лампа розбита,

Даремно олій доливати;

Як злодій утікне,

Даремно стайні замикати.

Як висохли води,

То пощо там мости будуєш?

Як юність минула,

То пощо з дівками жартуєш?

***

Хто тому шкодить, що йому

Зла не зробив,

Невинному, котрий його

Не оскорбив,

На сього власне зло його

Впаде - без слова,

Як проти вітру сіяна

На сівача паде полова.

***

Ворог батько, ворог мати,

Що не вчили сина!

І піде він в світ блукати,

Як та сиротина.

Як між павами ворона

Поваги не має,

Так невчений в товаристві

Голову схиляє.

СТРОФИ

1

Пурпуром сонечко сходить,

Пурпуром криється в морі;

Так будь і ти все спокійний -

В щасті і в горі.

2

Мужню силу хоч похилить горе,

Та не зломить, в підлість не поверне;

Так і свічку хоч схили додолу,

Свого світла вниз вона не зверне.

3

Обрубане дерево знов зеленіє,

І місяць із серпа знов повний стає;

Се бачачи, чесні, не тратьте надії,

Хоч доля гнівная вас гонить і б'є.

4

Не цурається правди мудрець,

Хоч вона й з уст дитинячих буде, -

Так як в ніч, коли сонце зайшло,

Каганця не цураються люде.

5

Добру науку приймай,

Хоч її і від простого чуєш;

Злої ж на ум не бери,

Хоч би й святий говорив.

6

Хто має мудрість, а з неї

Ближнім не хоче вділити,

Той має скарб многоцінний,

В міх шкуратяний зашитий.

7

Мудрість захована,

Золото в скритку -

Однаковісінько

Суть без пожитку.

8

Дурний, хто, помилок лякаючись,

Не сміє братися до діла, -

Так, як би я не їв, лякаючись,

Щоб кришка в голосницю не влетіла.

9

Не пливе супроти вітру

Запах квітів і кадила, -

Але йде по всіх усюдах

Добра слава, добрі діла.

10

Навіть той, хто в призначення вірить,

Все ж трудитися мусить постійно:

Адже ж бачиш і сам, що без труду

Не горить і сухеє поліно.

11

Не звикай утертими стежками

Йти за другим сліпо, як у дим,

Бо як стануть пастухи вовками,

Треба вівцям пастися й самим.

12

Бережи маєток про чорну годину,

Та віддай маєток за вірну дружину;