Читать «Колекція професора Стаха.» онлайн - страница 9

Климунда квапився: нести дублянку додому не годилося, треба було ще з'їздити до клієнта, а о дванадцятій бути вже в інституті, де Спиридон працював тренером з настільного тенісу.

Згадавши про роботу, Климунда невдоволено скривився: мороки багато, а платять копійки… І все ж про людське око він вів гуртки в трьох установах. Не працюватимеш — судитимуть як дармоїда. До того ж тренерська робота давала йому можливість розгорнути іншу діяльність — скуповувати у спортсменів, які приїжджали з-за кордону, а також у іноземних туристів різні речі і продавати з вигодою для себе. Не гребував Климунда і валютою, невеличкими сумами доларів, фунтів, франків і лір. Але тут виявляв особливу обережність — знав, що за операції з валютою по голівці не погладять. Тому й збував долари та франки тільки давньому шкільному товаришеві — Омелянові Іваницькому. Ще навчаючись у школі, Спиридон з Омелею внадилися до «Інтуриста». А незабаром уже займалися дрібною комерцією. Починали з дрібничок — самописки, жувальні гумки, запальнички… Потім Омелян вступив до художнього інституту і їхні шляхи на якийсь час розійшлися. Та якось Спиридонові треба було спішно продати півсотні американських доларів, які він виміняв у туриста. Омелян узяв їх без балачок й натякнув, що братиме ще. Це знову зблизило їх.

Правда, Омелян — мистецтвознавець і в компанії завжди хвалиться своїм знайомством із відомими художниками. Який Омелян мистецтвознавець, Климунда не знав, а от що спекулює картинами, йому було відомо достеменно. Одного разу випадково підслухав розмову Омеляна з якимось типом — той пропонував Іваницькому придбати етюд передвижника і хотів аж тисячу карбованців. Омелян давав шістсот і скаржився, що цікавість до передвижників останнім часом не дуже велика.

«Ото комерція, — заздрісно подумав тоді Спиридон. — На одній картині навару триста-чотириста карбованців, спробуй заробити стільки на продажу сорочок і джинсів…»

Ну, сьогодні і він заробить непогано… Климунда наддав ходи.

Згадав учорашній вечір в «Евриці», де він познайомився з Зоєю. Правда, йому більше сподобалась Зоїна подруга — Клара. Вона сиділа із Зоєю за окремим столиком.

Спиридон запросив її потанцювати, потім — Зою. Знав, що сподобався дівчатам, бо не заперечували, коли він покинув свою компанію й пересів за їхній столик. А потім прийшов Кларин знайомий — Роберт і зіпсував Климунді настрій на весь вечір.

… У величезному парадному стояв запах чи то кислої капусти, чи то гнилої картоплі. Спиридонові кроки лунко віддавалися на сходах…

— Ей, ти!.. — почув зненацька. — Хвилинку!..

Обернувся і побачив мало не перед носом дуло пістолета.

— Тихо будь… — Балабан затнувся: згадав, що не зняв пістолет із запобіжника. Та мовив упевнено — Бо зроблю дірку в довбешці! Ну, Швидше!.. Гроші сюди!

— Гроші?.. Які гроші?..

— Ну, гнидо! — просичав Балабан загрозливо. — Давай швидко чотириста монет!

На мить у Климунди обірвалося серце: отже, стежив за ним ще в ощадкасі і пішов слідом… Але ж чотириста карбованців! Віддати їх…