Читать «Правда про Бабин Яр. Документальне дослідження» онлайн - страница 20

Інші джерела стверджують, що євреїв вбили на кладовищі, за кладовищем, в лісі, на самому яру, на цегельному заводі, у самому Києві, в душогубках або ж у Дніпрі.

Знаряддям вбивства нібито були кулемети, автомати, автоматичні гвинтівки, приклади гвинтівок, дубини, камені, танки, міни, гранати, мобільні душогубки, багнети і ножі, спалення живцем, утоплення, уколи і електрошок.

… Після завершення цієї акції яр нібито був підірваний, в результаті чого тіла загиблих буцімто були поховані під землею. Коли восени 43-го фронт знову опинився в безпосередній близькості від Києва, німці начебто змусили місцевих жителів витягнути всі трупи з-під землі й спалити їх на вогнищах за кілька днів, не залишивши при цьому жодних слідів. Ось чому сьогодні не залишилося ніяких доказів цього жахливого злочину.

Зверніть особливу увагу на аналіз аерофотознімків, які були зроблені в 1939–1944 роках над Києвом німецькими літаками-розвідниками і після війни зібрані американцями і поміщені до державного архіву США. Канадський тлумач аерофотознімків Джон Болл проаналізував деякі з цих знімків — ті, що були зроблені 17 травня 1939-го, 26 вересня 1943-го і 18 червня 1944-го.

Фотографії ці представляють інтерес з двох причин. По-перше, в них настільки добра роздільність, що можна розрізнити окремі предмети — такі як великі чагарники, дерева і машини. По-друге, перше фото була зроблене ще до гіпотетичного знищення жидів у Бабиному Яру, а третє — через дев'ять місяців після того, як Червона Армія знову оволоділа цією територією. Втім, найбільший інтерес представляє друге фото — те, що було зроблено 26 вересня 1943 року, оскільки саме в той час у Бабиному Яру нібито горіли гігантські багаття. Проте всі ці фотографії відрізняються тільки тим, що рослинність за цей час стала більш густою — що не дивно. Нічого на них не вказує на сліди людської діяльності — нічогісінько.

Ось що пише визнаний німецький історик Йоахім Хоффман:

"Відчайдушно намагаючись відвернути увагу світової громадськості від Катині, в листопаді 1943 року НКВС почав використовувати в совєтській військовій пропаганді раніше невідомий яр під назвою Бабин Яр. Незабаром після оволодіння українською столицею совєтська влада запросила групу іноземних кореспондентів друкованих ЗМІ з тим, щоб вони провели інспекцію яру Бабиного Яру, який зробився тепер місцем масового знищення. Матеріальні докази, однак, виявилися досить мізерними. Нещодавно проведене вивчення численних аерофотознімків, безсумнівно, приводить до висновку про те, що, на відміну від чітко видимих, великих загальних могил, викопаних НКВС у Биківні, Дарниці і Білогородці, і на відміну від чітко видимих ​​загальних могил в Катині, (…) місцевість яру Бабиного Яру в 1939–1944 роках, у тому числі під час німецької окупації, залишалася неторканою.

^{Київ, Бабин Яр, листопад 1943 р. Фото закордонного журналіста. Жодних слідів розстрілів та поховань}

Щоб підкріпити своє твердження про те, що в Бабиному Яру німці розстріляли з кулеметів "від 50 000 до 80 000 чоловіків, жінок і дітей", НКВС пред'явило в 1943 році трьох так званих «свідків», чиї розповіді, однак, лише посилили скептицизм кореспондентів, особливо Лоуренса — досвідченого представника "Нью-Йорк таймс". 29 листопада 1943 "Нью-Йорк таймс" надрукувала статтю, очищену від найбільш грубих совєтських вигадок про "совєтських партизан" і "душогубки", під назвою "Повідомляється, що вбили 50 000 євреїв"; стаття ця, однак, мала примітний підзаголовок — "Наявні докази дуже мізерні", який доводить, що спроби НКВС переконати решту світу, по суті, так і не увінчалися успіхом"».