Читать «Батурин» онлайн - страница 198

Самсон — біблійний герой, якому приписувалися надприродна фізична сила і відвага. Потрапив у руки ворога внаслідок підступництва Даліли, що обрізала С. волосся, у якому таїлася його чарівна міць. У полоні волосся у С. відросло, і до нього повернулася колишня сила. С. із усією силою штовхнув стовпи, що підтримували храм, і загинув разом з ворогами

Самусь Самійло Іванович (? — після 1711) — виходець із Переяславщини. Служив у короля Яна III Собєського, командуючи козацьким законом, на основі якого 1688 утворений Богуславський полк. 1693 король призначив С. Самуся наказним гетьманом Правобережжя. Контактував з І. Мазепою, підняв народ на боротьбу з поляками (1702), 1 січня 1704 з 15 старшинами з'явився у Перяславі з наміром передати бунчук і булаву І. Мазепі. Не бажаючи відкрито вступати в контракцію з польською владою, І. Мазепа відмовився прийняти від С. Самуся гетьманські клейноди, але отримав від царя дозвіл-наказ перейти з полками на правий берег Дніпра для допомоги С. Самусеві. Богуславський полк під командою С. Самуся проіснував до 1711, коли він із старшиною підтримав визвольну акцію мазепинців на чолі з П. Орликом. Оточений військом М. Голіцина, С. Самусь потрапив у полон. Здогадно загинув на засланні в Москві або в Сибіру.

сане женад (фр.) — без церемоній

Сарай — столиця Золотої Орди

сарака (діал.) — бідолаха

сармацький (олімп) — сарматський

Сас — прізвище польського короля

свобода — слобода; поселення, яке на певний час звільнялося від феодальних повинностей і податків; велике село, селище

сволок — балка, що підпирає стелю; поперечна балка в спорудах

сердюк — козак найманих піхотних полків на повному утриманні гетьманського уряду; охоронець гетьмана

Сиґізмунд II Август [Zygmunt II August, Зиґмунт, Жигмонт] (1520–72) — останній з династії Яґеллонів, великий князь литовський з 1529, польський король з 1548 (формально з 1529), син Сиґізмунда I Старого. 1561 здобув перемогу над Лівонією, утримував конфесійну толерантність; 1569 домігся тісної унії Польщі та Литви.

сильвета — силует

Сінявський — польський коронний гетьман

скипка — скіпка; тонка, суха тріска, якою освітлювали приміщення

скит — монастир у безлюдній місцевості

скіряний — шкіряний

склеплений — склепінчастий

Скоропадський Іван Ілліч (1647–1722) — майбутній гетьман, сподвижник І. Мазепи у 1687–1708 рр. Був старшим канцеляристом при гетьманському уряді І. Самойловича, виконував дипломатичні доручення. Був полковим писарем у Чернігові. Після перевороту 1687 залишився на попередній посаді. 1694 І. Мазепа призначив його генеральним бунчужним, а 1701 — генеральним осавулом. На початку 1708 став Стародубським полковником. І. Мазепа посилав його до Петра I спростувати донос на нього В. Кочубея та його спільників, У повстанні І. Мазепи через збіг обставин участі не взяв. Гетьманом обраний проти своєї волі. Співчував мазепинцям і докладав зусиль для полегшення долі їхніх родин.