Читать «Зелена пастка» онлайн - страница 91
Анатолій Олексійович Стась
— Капсулу знищено, і Ларсена — також… Цікава історія! — буркнув Володимир Степанович.
— Він був лише дрібною постаттю серед збіговиська нащадків гітлерівців, — промовив Чанаді. — Однак і такий свідок декому заважав. Місіонера за ґратами спіткала раптова смерть, є підозра, що його прикінчили. Власті штату Аляска запевняють нас, що ведеться слідство. Та не дуже віриться, щоб там були зацікавлені докопатися до правди. За океаном, на жаль, живуть не тільки Джіми Кетлі. Лігво Брендорфа само по собі не виникло, авантюристам хтось допомагав обладнати й утримувати його. То й не дивно, коли ці «хтось» намагаються тепер кинути кінці у воду. Саме тому, професоре, таким непосидам, як я, хочеш не хочеш доводиться миритися з деякими незручностями подорожей на десятки тисяч миль. — Чанаді обернувся до мене: — То як, Ігоре, може, прогуляємося по місту? Твій батько запевняв, що ваше місто напрочуд гарне, особливо о цій порі року. Що ти скажеш, сестричко?
— Мені тут так хороше, місто чудове! — гаряче мовила Єржі, Я з вдячністю поглянув на неї.
* * *
Півгодини тому мама, Володимир Степанович і я повернулися з аеропорту. Ми проводжали Єржі та Золтана Чанаді. Вони полетіли додому, в Угорщину.
Мені трохи сумно. Я стою біля розчиненого вікна. Вечірнє небо застилається синню. На ньому не побачиш Південного Хреста, сузір'я, що горить над далекими джунглями.
Джунглі… Де ти зараз, Загбі, чорнявий велетень, вождь галу і каджао, мій друже? Куди повів людей, які зазнали стільки лиха? Їхній шлях — глухі нетрі безмежних лісів…
Невже ми ніколи не зустрінемося з тобою, Загбі?
Примечания
1
2
3
