Читать «Лiкарськi рослини Прикарпаття» онлайн - страница 9
Ярослав Гладун
Росте в листяних і мішаних лісах, заростях чагарників, на лісових порубах, узбіччі лісових доріг, узліссях, у старих парках, садах, біля жител. Цвіте в червні — липні.
У квітках бузини містяться: вітамін С (до 82 мг%), глікозид самбунігрин, який розпадається на синильну кислоту, бензальдегід і глюкозу, а також рутин, ефірна олія (до 32 %), холін, хлорогенова, кавова, валеріанова, яблучна і оцтова кислоти. Плоди містять до 50 % аскорбінової кислоти, каротин, дубильні речовини, карбонові та амінокислоти. В недозрілих ягодах виявлено самбунігрин, у насінні — жирну олію, в листі — самбунігрин (0,11 %), ефірну олію, гексеновий і глікогеновий альдегіди, в старих листках — аскорбінову кислоту (до 280 мг%) і каротин (0,014 %), у корі гілок — ефірну олію, холін, ситостерин.
Суцвіття визнано лікарською сировиною у 22 країнах світу, їх використовують у гомеопатії, в індійській медицині.
Квіти мають потогінну, сечогінну, в'яжучу і слабку дезинфікуючу дію. Водний настій з них застосовують при простуді, а також при хворобах печінки, як жовчогінний засіб. Зовнішньо — для полоскання при запальних захворюваннях порожнини рота і горла, для компресів і припарок.
Ягоди використовують для забарвлення виноградного вина і надання йому мускатного смаку, відвар плодів — для фарбування шовкових тканин в оливковий колір.
У деяких сільських місцевостях бузину спеціально висаджували навколо комор із збіжжям, бо вважали, що миші і щурі не терплять запаху цієї рослини. Для захисту сіна від мишей у нього клали гілки бузини.
Бузина дуже легко розмножується стратифікованим насінням і вегетативно (пагонами та поділом куща). Вона не вибаглива до грунту, швидко росте, на другий рік життя плодоносить.
Квітки збирають у період їх повного розвитку, приблизно на початку червня. Зрізають усе суцвіття. Сушать на повітрі.
Брусниця
(Yaccinium vitis-idaea L.)
Родина брусничні (Vicciniaceae)
Брусниця — невеликий, до ЗО см заввишки кущ, живе до 300 років. Стебло прямостояче з округлими короткоопушеними гілочками.
Листки чергові, обернено-яйцеподібні або еліптичні, на верхівці тупі або дещо виїмчасті, цілокраї або з неясно зарубчастими краями, загнутими вниз, зверху темно-зелені, блискучі, зісподу світліші, з темними крапчастими ямочками. Квітки з дзвоникуватим білим або блідо-рожевим віночком, зібрані у верхівкові густі китиці. Плід — куляста яскраво-червона ягода до 0,8 см у діаметрі. Цвіте у другій половині травня і в червні, ягоди достигають у серпні — вересні.
Поширена в Карпатах, де росте на полонинах, доходячи місцями до гірських вершин. Часом утворює суцільні зарості на площі у кілька гектарів.
Для лікарських потреб використовують сушене листя і достиглі ягоди брусниці. Листки містять глікозид арбутин, флавонол, гідрохінон, дубильну і виннокам'яну кислоти, ягоди — бензойну кислоту, яка має антисептичні властивості, вітамін С (2,2 %), цукор (7–9%), а також яблучну, лимонну, оцтову кислоти та дубильні речовини.