Читать «Лiкарськi рослини Прикарпаття» онлайн - страница 48

Медунка темна

(Pulrіа officinalis L.)

Родина шорстколисті (Boraginaceae)

Багаторічна шорстколиста рослина висотою 15–30 см. Прикореневі листки біля основи серцевидні. Квітки на початку цвітіння червоні або рожеві, під кінець цвітіння синіють. Цвіте в квітні-травні.

Росте в лісах, на узліссях переважно на піщаному грунті.

Назва роду походить від латинського слова, що в перекладі означає "легені", і пов'язана з лікарськими властивостями рослини. Видова назва в перекладі з латинської мови означає «неясна», "темна".

Медунка- одна з небагатьох ранньовесняних рослин, які розвиваються і зацвітають, як тільки у лісі розтане сніг. Ранній розвиток і цвітіння рослини пов'язані з тим, що вона росте у листяних лісах і поспішає використати сонячне світло, поки на деревах не розів'ється густа крона. Медунка має квітки двох типів (гетеростилія): у квітках першого типу маточка значно довша від тичинок, а другого, навпаки, тичинки довші, ніж маточка. Квітки з довшими стовпчиками більші за квітки з довшими тичинками. Запилення відбувається тоді, коли пилок потрапляє на приймочки квіток, що відрізняються розмірами. Це одне з пристосувань рослини до перехресного запилення. Зміна забарвлення квіток, що розглядається як пристосування для приваблювання комах і перехресного запилення, зумовлюється змінами хімічних властивостей клітинного соку, в якому є пігмент антоціан.

Медунка — чудовий медонос. Використовують її в народній медицині для лікування захворювань дихальних шляхів. Гарна декоративна рослина.

Мильнянка лікарська

(Saponaria officinalis L.)

Родина гвоздикові (Cariophyllaceae)

Це багаторічна трав'яниста рослина 30-100 см заввишки. Стебла прямі, голі або коротко-пухнасті, вузлуваті. Листки овально-ланцетні, супротивні, загострені з трьома поздовжніми жилками. Квіти зібрані в щитковидну волоть, на коротких квітконіжках, білі або блідо-рожеві, пахучі. Цвіте в червні — серпні.

Росте у чагарниках, на заплавних луках, в надрічкових лозняках, на піщаних берегах озер, на лісових галявинах і узліссях, у занедбаних квітниках, іноді як декоративна рослина.

Збирають кореневища і корені, пізно восени.

Застосовують як сечогінний, злегка потогінний і відхаркувальний засіб, для поліпшення обміну речовин і очищення крові при шкірних хворобах — екземі, псоріазі, фурункульозі (чиряках). Великі дози спричинюють кашель, блювання, болі в животі, пронос, збудження центральної нервової системи, судоми, параліч дихання, іноді смерть.

Застосовують як відвар. На 1 склянку води беруть 1 чайну ложку подрібненого кореня, варять 15 хвилин і п'ють 3–4 склянки на день.

Вживають при шлунково-кишкових захворюваннях (запори), при хворобах нирок, печінки і селезінки. В останньому випадку беруть по 1 чайній ложці кореня мильнянки і кори верби білої на 2 склянки води, кип'ятять 10–15 хвилин і п'ють по 3 склянки на день. Застосовують проти водянки (асциту). Перед тим, як варити, дрібно посічене коріння вимочують 5–6 годин у воді, кілька разів зливаючи піну. При каменях жовчного міхура 1 столову ложку суміші кореня мильнянки, трави чистотілу і трави звіробою в співвідношенні 5:3:10 настоюють півгодини на 250 мл окропу і п'ють по 2–3 склянки на день (діє також при здутті кишечника, нудоті).