Читать «Лiкарськi рослини Прикарпаття» онлайн - страница 29

У народній медицині звіробій — дуже популярний лікувальний засіб. Його рекомендують при поносах, шлунково-кишкових захворюваннях, хворобах дихальних шляхів, печінки, нирок, як тонізуючий при серцево-судинних захворюваннях, як кровоспинний при маткових кровотечах, як глистогінний, при невралгіях, істерії, безсонні, епілепсії, паралічах. Ним лікують стоматити, гайморити, фарингіти. Відваром трави миють дітей при діатезах, туберкульозі шкіри, висипах, наривах, а при хворобах молочних залоз прикладають компреси. Корені рослини застосовують при дизентерії та туберкульозі кісток.

Оскільки звіробій може рости на одному місці 5 років і більше, для його вирощування слід підбирати незатінені місця. Ділянки повинні бути вільними від бур'янів. Грунт обробляють, як і під інші просапні культури. Перед сівбою його боронують (залізними граблями). Якщо внести органічні і мінеральні добрива, урожайність рослини збільшиться на 20–30 %. Рекомендується під оранку вносити 0,2 т/100 м2 торф'яного компосту і 3 кг/100 м2 азотних, фосфорних і калійних добрив.

Розмножується безпосереднім висівом насіння в грунт під зиму з міжряддями 45 см з розрахунку 30–40 г/100 м2. При весняній сівбі насіння обов'язково стратифікують: змішують з піском і витримують на холоді 2–3 міс.

Для створення оптимальних умов росту після появи сходи прополюють, а міжряддя розпушують. Такий обробіток на першому році культивування протягом літа повторюють 3–4 рази. На другий і наступні роки рано навесні з ділянки збирають відмерлі стебла, грунт боронують (залізними граблями).

Для заготівлі сировини на великих площах траву скошують, а на малих і — зрізують серпами на висоті ЗО см від поверхні землі. І

Звичайно через 1–1,5 місяця після першого укосу рослини повторюють І повну вегетацію і знову зацвітають. Тоді їх косять вдруге. Середня урожайність І становить 0,2 т/100 м2 з дворічних і 0,3 т/100 м2 з трирічних культур. І

Сировину сушать у добре провітрюваних приміщеннях при температурі 50–60 °C. При сухій погоді можна сушити на відкритому повітрі, але в тіні.

Змієголовник австрійський

(Dracocephalum austriacum L.)

Родина губоцвіті (Lamiaceae)

Багаторічна рослина з родини губоцвітих. Наукова назва роду походить І від грецьких слів, які в перекладі означають «дракон» і «голова». Назва дана за своєрідний вигляд порівняно великих двогубих квіток, які справді чимось нагадують голову змія з розкритою пащею.

Росте на вапнякових скелях, подекуди на крейді серед чагарників та на узліссях. Зрідка трапляється в західному та правобережному лісостепу. На Україні відомо лише шість місцезнаходжень цього виду. Це реліктовий третинний вид з дуже розсіяним ареалом.

Дуже гарні фіолетові квітки приваблюють усякого, хто їх побачить, і] тому їх посилено зривають на букети. Змієголовник австрійський знаходиться і на грані знищення і потребує суворої індивідуальної охорони. Заслуговує широкого введення в культуру, як декоративна рослина, тим більше, що дуже легко культивується, потребуючи лише вапнування грунту.