Читать «Таємниця затоки Здохлого кита» онлайн - страница 12
Володимир Наумович Михановський
– А ви скільки заробили на «бородатих»?
Шеф подався вперед, до болю в пальцях стис бильця крісла.
– Правильно, компанія дещо на цьому мала, – по паузі сказав Жулеві президент. – Але й нам ці «хлопчики» влетіли в копієчку.
Далі знов розмова торкнулася чеків, якихось недоплачених сум, біострумів…
Начальник бюро розшуку натис кнопку виклику.
– Джона Варвара, – кинув він роботові, що майже зразу появився в дверях.
Нечутно, мов привид, робот зник.
Шеф вважав Джона Варвара одним із найдосвідченіших своїх детективів і часто радився з ним з приводу найкаверзніших питань.
Коли Варвар з’явився на виклик, начальник бюро коротко переказав йому зміст записів, зроблених на бляшці.
– Як бачите, – на закінчення сказав він, – ви недарма прилаштували цю штуковину до піджака того суб’єкта. Гадаю, його треба взяти. До нього тягнуться всі ниточки.
– Але зробити це варто якнайделікатніше.
– Для цього, Джоні, я й викликав вас, – довірливо сказав шеф. – Успіх операції дасть нам… Ну, ви самі розумієте. На карту поставлено все… Одне слово, кого ви візьмете з собою?
Джон подумав.
– Флетчера, – нарешті сказав він.
– Що ж, не заперечую. Витрати хай вас не бентежать…
Операція
Жуль з’явився в Уестерні недавно, десь рік тому. Правлінню компанії зразу ж припала до душі його надзвичайна здатність влаштовувати різні темні справи.
Вершити їх Жулеві допомагали невичерпна винахідливість, жорстокість, певна обізнаність у техніці й ціла вервечка інших якостей, котрі навряд чи можна вважати за позитивні.
Вершиною Жулевої діяльності була, звичайно, афера з «Добрими вовками». Мабуть, тільки його диявольська уява могла породити такий план.
Коли Жуль виклав свою ідею президентові, той захоплено поплескав його по плечі й вигукнув:
– Ну й голова! Либонь, давно за нею зашморг скучив. З таким обдаруванням, Жуль, ви можете стати одним із найповажніших бізнесменів. Якщо, звісне діло, по дорозі вам не доведеться присісти на електричний стілець… Що вам треба, аби успішно здійснити свій задум?
– Гроші.
– Це ви одержите. Щодо винагороди ми теж домовились.
– І після цього я буду вільний?
– Як вітер.
– Я пристаю на вашу умову.
– Отже, – сказав президент компанії, – ви негайно вилітаєте на південь, до того, як його?…
– Майкла Кардінга, – підказав Жуль.
– Так, так. А без нього й справді не обійтися?
– Він єдиний, хто може в даному випадку стати нам у пригоді, – сказав Жуль.
І це була правда.
Молодий маловідомий учений, дещо дивакуватий, непокірний (його й начальство за це недолюблювало), спромігся за досить короткий час свого перебування в Уестерні створити феноменальний апарат трансформації біострумів, який і було використано під час матчу «Добрих вовків» і «Бородатих хлопчиків»…
Після того, як Майкл Кардінг зробив своє діло, в Уестерні стали вважати його зайвим. Це не значить, що Кардінга не можна було експлуатувати далі. Навпаки – роботи йому знайшлось би чимало. Але річ у тім, що останнім часом Майкл дозволив собі кілька зухвалих випадів проти можновладної верхівки компанії. Про це запопадливо доповіли правлінню численні інформатори, штатні й добровільні. Керівні боси знали, що в даному випадку заткнути рота чеком не вдасться, і кінець кінцем, аби не ризикувати, поклали прибрати Кардінга.