Читать «Повії теж виходять заміж» онлайн - страница 12

В срібній залі готелю «Зільбергльокенблюме» організовано прощальний бенкет, де грає жива музика і де представлені top-wines з усіх країн Європи – як Західної, так і Східної. Чоловіки одягли чорні «трійки» й «метелики», жінки причепурилися, як пави, і тільки Руслана з'явилася у правдивій вечірній сукні.

Руслана стурбована. Вона сьогодні телефонувала додому.

Мамі краще. Але за її відсутності сталося багато чого.

Подумки вона вже там, вдома, на київських вулицях. Ларс розуміє, що він не завоював цієї жінки. Хоча між ними БУЛИ моменти особливого порозуміння. Але Руслана дозволила дзвонити і писати. І вона запрошує до Києва. Можливо, там їхній діалог матиме майбутнє…

Special woman

Неля Тимченко, науковий співробітник Інституту гуманітарних проблем сучасності, ввімкнула телевізор й уздріла на екрані свого колишнього чоловіка Олександра Тимченка, якого не бачила незліченну кількість років. Подружжя розлучилося дуже давно, залишкових явищ у вигляді післяшлюбних стосунків, як це буває в багатьох, у Тимченків не спостерігалося. Від колишнього шлюбу в Нелі залишилося тільки неординарне прізвище Тимченко і дванадцятирічний син Юрій. Щомісяця у скриньці з'являвся поштовий переказ на суму різного ступеня мізерності, що протягом останнього року балансувала на рівні тридцяти семи гривень шістнадцяти копійок. Колись студентка п'ятого курсу Неля Зелінська мала щастя привернути увагу молодого аспіранта Олександра Тимченка, котрий в охайному костюмі при краватці вів практичні з наукового комунізму на факультеті точного машинобудування, усім своїм виглядом символізуючи глибоко науковий підхід до всього, навіть до комунізму зразка 1984 року.

Коли Неля у важкі хвилини пригадувала, що, власне, хорошого було в її житті, то в актив потрапляли долюбовні стосунки із Сашею Тимченком, коли той дивував її нетрадиційним, як на ті часи, поглядом на ревізіоністську ідеологію та неоднозначним ставленням до її проявів. А коли почалася любов, все хороше розпорошилося. Під час акту Саша поспішав, боячись, що прийде мама. Коли одружилися, Саша також боявся, що мама в сусідній кімнаті почує. Коли Юрчик народився, у Саші був на носі захист дисертації про ревізіоністську ідеологію. Після того, як Сашина мама розбуркала Нелю після безсонної ночі з дитиною, щоб та негайно йшла протирати для Саші морквяний сік з яблучним пюре, – Неля зібрала речі й поїхала до своєї мами.