Читать «Історії в дев"яти книгах. КнигаVIII: Уранія» онлайн

Геродот

Геродот

Історії в дев'яти книгах

Книга VIII Уранія Переклад А.Білецького

© Геродот

Джерело: Геродот. Історії в дев'яти книгах. К.: Наукова думка, 1993. 576 с. С.: 358-393.

OCR & Spellcheck: Aerius ( ) 2003

1. Ось хто з еллінів увійшов до морського війська': афіняни, які приставили сто двадцять сім кораблів (2), платейці, з охотою і відвагою, незважаючи на всю їхню недосвідченість у морській справі. Вони разом із афінянами становили залоги кораблів. Корінфяни приставили сорок кораблів, мегарці – двадцять. І халкідяни також оснастили двадцять кораблів, які їм дали афіняни. Егінці приставили вісімнадцять, сікіон-ці – дванадцять, лакедемонці – десять , епідаврійці – вісім, еретрій-ці – сім, тройзенці – п'ять, стірейці – два, а кеосці два корабля і дві пентеконтери. До них приєдналися опунтійські локри із своїми сімома пентеконтерами.

2. Отже, ці взяли участь у поході до Артемісія, а я вже навів число кораблів, які дали всі ці елліни. Загальне число кораблів, які зібралися біля Артемісія, дійшло до двохсот семидесяти одного, крім пентекон-тер. Стратега, який мав верховне командування, Еврібіада, сина Ев-ріклейда, дали спартанці(2), бо союзники оголосили, що коли спартанець не буде воєначальником, вони не підуть під командою афінян і не візьмуть участі в поході, що має відбутися.

3. Ще з початку йшлося перед тим, як було послано до Сіцілії з пропозицією про союз, щоб командування морськими силами було доручено афінянам. Проте союзники запротестували і афіняни, вважаючи, що найважливішим було врятувати Елладу, вирішили, якби вони почали сперечатися, Еллада могла б загинути, відступили і правильним було їхнє рішення, бо внутрішня різноголосиця настільки гірша від війни, яка відбувається за взаємною згодою, наскільки війна гірша, ніж мир. Отже, саме це маючи на думці, вони не сперечалися, але відступили, хоч до тих пір, поки їм були дуже потрібні союзники, як це вони довели згодом, бо, скоро вони– прогнали Перса і війну було перенесено до його країни, вони, під приводом зарозумілості Павсанія, позбавили спартанців верховного командування. Але це сталося пізніше(1).

4. Тоді елліни, про яких я сказав, прибувши до Артемісія і побачивши, як в Афети припливає стільки кораблів, і там так багато війська, і всупереч їхнім сподіванням становище варварів виявилося не таким, як вони гадали, їх охопив страх(1), і вони вирішили, що для них було б краще віддалитися на суходільну Елладу. Проте, коли евбейці зрозуміли їхні наміри, вони попросили Еврібіада зачекати кілька днів, щоб вони встигли перевезти в надійне місце своїх дітей та рабів. Оскільки їм не пощастило його вмовити, вони звернулися до Фемістокла, щоб той за винагороду (2) в тридцять талантів затримав флот на місці і дав морський бій перед Евбеєю.

5. Ось що зробив тоді Фемістокл, щоб затримати еллінів. Одну частину цих грошей, п'ять талантів, він дав Еврібіадові, нібито з своїх власних грошей. Коли він умовив його (бо лише один із інших стратегів, корінфський стратег АдейхМант, син Окіта, запекло не погоджувався і казав, що піде з Артемісія і не має наміру залишатися там), отже, йому сказав Фемістокл і заприсягався: «Ні, ти, звичайно, не покинеш нас, бо я дам тобі більше дарів, ніж тобі послав би цар мідійців, коли б ти залишив своїх союзників». Так він йому сказав і водночас послав на корабль Адейманта три таланти срібла. Отже, так через підкуп вони змінили намір і евбейцям було приємно і сам Фемістокл мав пожиток. Вони не знали, що він затримав решту грошей для себе, а ті, хто одержав свою пайку грошей, гадали, що це їм було прислано з Афін із такою метою.