Читать «Энеида» онлайн - страница 4

Еней, попливши синім морем, На Карфагену оглядавсь; Боровсь з своїм, сердега, горем, Слізьми, бідняжка, обливавсь. Хоть од Дідони плив поспішно, Та плакав гірко, неутішно. Почувши ж, що в огні спеклась, Сказав: «Нехай їй вічне царство, Мені же довголітнє панство І щоб друга вдова найшлась!» Як ось і море стало грати, Великі хвилі піднялись, І вітри зачали бурхати, Аж човни на морі тряслись. Водою чортзна-як крутило, Що трохи всіх не потопило. Вертілись човни, мов дурні. Троянці з страху задрижали, І що робити, всі не знали, Стояли мовчки всі смутні. Один з троянської ватаги, По їх він звався Палінур; Сей більше мав других одваги, Сміленький був і балагур; Що наперед сей схаменувся І до Нептуна окликнувся: «А що ти робиш, пан Нептун! Чи се і ти пустивсь в ледащо, Що хочеш нас звести нінащо? Хіба півкопи і забув? — А далі після сеї мови Троянцям він так всім сказав: — Бувайте, братця, ви здорові! Оце Нептун замудровав. Куди тепер ми, братця, пійдем? В Італію ми не доїдем, Бо море дуже щось шпує, Італія відсіль не близько, А морем в бурю їхать слизько, Човнів ніхто не підкує. От тут земелька єсть, хлоп'ята, Відсіль вона невдалеку: Сіцілія, земля багата, Вона мені щось по знаку. Дмухнім лиш, братця, ми до неї Збувати горесті своєї, Там добрий цар живе Ацест. Ми там, як дома, очуняєм І, як у себе, загуляєм, Всього у нього вдоволь єсть». Троянці разом прийнялися І стали веслами гребти, Як стрілки, човники неслися, Мов ззаду пхали їх чорти. Їх сіцілійци як уздріли, То з города, мов подуріли, До моря бігли всі встрічать, Тут між собою розпитались, Чоломкались і обнімались, Пішли до короля гулять. Ацест Енею, як би брату, Велику ласку показав І, зараз попросивши в хату, Горілкою почастовав; На закуску наклали сала, Лежала ковбаса чимала І хліба повне решето. Троянцям всім дали тетері І відпустили на кватері: Щоб йшли, куди потрапить хто. Тут зараз підняли бенкети, Замурмотали, як коти, І в кахлях понесли пашкети І киселю їм до сити; Гарачую, м'яку бухинку, Зразову до рижків печінку, Гречаних з часником пампух. Еней з дороги налигався І пінної так нахлистався, Трохи не виперсь з його дух. Еней хоть трохи був підпилий, Та з розумом не потерявсь; Він син був богобоязливий, По смерті батька не цуравсь. В сей день його отець опрягся, Як чикилдихи обіжрався, — Анхіз з горілочки умер. Еней схотів обід справляти І тут старців нагодовати, — Щоб біг душі свій рай одпер. Зібрав троянську всю громаду І сам пішов на двір до них, Просить у їх собі пораду, Сказав їм річ в словах таких: «Панове, знаєте, трояне І всі хрещенії миряне, Що мій отець бував Анхіз, Його сивуха запалила І живота укоротила, І він, як муха в зиму, зслиз. Зробити поминки я хочу, Поставити обід старцям — І завтра ж — далі не одстрочу. Скажіте: як здається вам?» Сього троянці і бажали, І всі у голос закричали: «Енею, боже, поможи; Коли же хочеш, пане, знати, І сами будем помагати, Бо ми тобі не вороги». І зараз миттю всі пустились Горілку, м'ясо куповать, Хліб, бублики, книши вродились, Пішли посуди добувать; І коливо з куті зробили, Сити із меду наситили, Договорили і попа; Хазяїнів своїх ззивали, Старців по улицям шукали, Пішла на дзвін дякам копа. На другий день раненько встали, Огонь на дворі розвели І м'яса в казанки наклали, Варили страву і пекли. П'ять казанів стояло юшки, А в чотирьох були галушки, Борщу трохи було не з шість; Баранів тьма була варених, Курей, гусей, качок печених, Досита щоб було всім їсть. Цебри сивушки там стояли І браги повнії діжки; Всю страву в вагани вливали І роздавали всім ложки. Як проспівали «со святими», Еней обливсь слізьми гіркими, І принялися всі трепать; Наїлися й нахлистались, Що деякі аж повалялись, Тогді і годі поминать. Еней і сам зо старшиною Анхіза добре поминав; Не здрів нічого пред собою, А ще з-за столу не вставав; А далі трошки проходився, Прочумався, протверезився, Пішов к народу, хоть поблід. З кишені вийнявши півкіпки, Шпурнув в народ дрібних, як ріпки, Щоб тямили його обід. Енея заболіли ноги, Не чув ні рук, ні голови; Напали з хмелю перелоги, Опухли очи, як в сови, І ввесь обдувся, як барило, Було на світі все немило, Мисліте по землі писав. З нудьги охляв і ізнемігся, В одежі ліг і не роздігся, Під лавкою до світа спав. Прокинувшися, ввесь трусився, За серце ссало, мов глисти; Перевертався і нудився, Не здужав голови звести, Поки не випив півквартівки З імбером пінної горілки І кухля сирівцю не втер. З-під лавки виліз і струхнувся, Закашляв, чхнув і стрепенувся: «Давайте, — крикнув, — пить тепер». Зібравшися, всі панетята Ізнов кружати начали, Пили, як брагу поросята, Горілку так вони тягли; Тягли тут пінненьку троянці, Не вомпили сіціліанці, Черкали добре назахват. Хто пив тут більш од всіх сивухи І хто пив разом три осьмухи, То той Енеєві був брат. Еней наш роздоброхотався, Ігрища вздумав завести І п'яний зараз розкричався, Щоб перебійців привести. У вікон школяри співали, Халяндри циганки скакали, Іграли в кобзи і сліпці; Було тут разні чути крики, Водили в городі музики Моторні, п'яні молодці. В присінках всі пани сиділи, На дворі ж вкруг стояв народ. У вікна деякі гляділи, А інший був наверх ворот; Аж ось прийшов і перебієць, Убраний так, як компанієць, І звався молодець Дарес; На кулаки став викликати І перебійця визивати, Кричав, опарений мов пес: «Гей, хто зо мною вийде битись, Покуштовати стусанів? Мазкою хоче хто умитись? Кому не жаль своїх зубів? А нуте, нуте, йдіте швидше Сюди на кулаки лиш ближче! Я бебехів вам надсаджу; На очі вставлю окуляри, Сюди, поганці-бакаляри! Я всякому лоб розміжжу.— Дарес довгенько дожидався, Мовчали всі, ніхто не йшов; З ним всякий битися боявся, Собою страху всім задав. — Так ви, бачу, всі легкодухи, Передо мною так, як мухи, І пудофети наголо». Дарес тут дуже насміхався, Собою чванивсь, величався, Аж слухать сором всім було. Абсест троянець був сердитий, Згадав Ентелла-козака, Зробився мов несамовитий, Чимдуж дав відтіль дропака. Ентелла скрізь пішов шукати, Щоб все, що бачив, розказати І щоб Дареса підцьковать. Ентелл був тяжко смілий, дужий, Мужик плечистий і невклюжий, Тогді він, п'яний, вклався спать. Знайшли Ентелла-сіромаху, Що він під тином гарно спав; Сього сердешного тімаху Будити стали, щоб устав. Всі голосно над ним кричали, Ногами всилу розкачали. Очима він на них лупнув: «Чого ви? Що за вража мати, Зібрались не давати спати». Сказавши се, оп'ять заснув. «Та встань, будь ласкав, пане-свату!» – Абсест Ентеллові сказав, «Пійдіть лиш ви собі ік кату! – Ентелл на їх так закричав. А послі баче, що не шутка, Абсест сказав, яка погудка, Проворно скочивши, здригнувсь: – Хто, як, Дарес? Ну, стійте, наші! Зварю пану Даресу каші, Горілки дайте лиш нап'юсь». Примчали з казанок сивухи, Ентелл її разком дмухнув І од сієї він мокрухи Скрививсь, наморщивсь і зівнув, Сказав: «Тепер ходімо, братця, До хвастуна Дареса-ланця! Йому я ребра полічу, Зімну всього я на кабаку, На смерть зувічу, мов собаку, Як битися — я научу!» Прийшов Ентелл перед Дареса, Сказав йому на сміх: «Гай-гай! Ховайсь, проклята неотеса, Зарання відсіль утікай; Я роздавлю тебе, як жабу, Зітру, зімну, мороз як бабу, Що тут і зуби ти зітнеш. Тебе диявол не пізнає, З кістками чорт тебе злигає. Уже від мене не влизнеш». На землю шапку положивши, По локоть руки засукав І, цупко кулаки стуливши, Дареса битись визивав. Із серця скреготав зубами, Об землю тупотав ногами І на Дареса налізав. Дарес не рад своїй лихоті, Ентелл потяг не по охоті Дареса, щоб його він знав. В се врем'я в рай боги зібрались К Зевесу в гості на обід, Пили там, їли, забавлялись, Забули наших людських бід. Там лакомини різні їли, Буханчики пшеничні білі, Кислиці, ягоди, коржі І всякі-разні витребеньки,— Уже, либонь, були п'яненькі, Понадувались, мов йоржі. Як ось знечев'я вбіг Меркурій, Засапавшися, до богів, Прискочив, мов котище мурий До сирних в маслі пирогів! «Ге! Ге! от тут-то загулялись, Що і од світа одцурались, Диявол-ма вам і стида. В Сіцілії таке твориться, Що вам би треба подивиться,— Там крик, мов підступа орда». Боги, почувши, зашатались, Із неба виткнули носи, Дивитись на бійців хватались, Як жаби літом, із роси. Ентелл там сильно храбровався, Аж до сорочки ввесь роздягся, Совав Даресу в ніс кулак. Дарес ізвомпив, сіромаха, Бо був Ентелл непевна птаха, Як чорноморський злий козак. Венеру за виски хватило, Як глянула, що там Дарес; Їй дуже се було не мило, Сказала: «Батечку, Зевес! Дай моєму Даресу сили, Йому хвоста щоб не вкрутили, Щоб він Ентелла поборов. Мене тогді ввесь світ забуде, Коли Дарес живий не буде; Зроби, щоб був Дарес здоров». Тут Бахус п'яний обізвався, Венеру лаяти начав, До неї з кулаком совався І так ісп'яна їй сказав: «Пійди лиш ти к чортам, плюгава, Невірна, пакосна, халява! Нехай ізслизне твій Дарес, Я за Ентелла сам вступлюся, Як більш сивухи натягнуся, То не заступить і Зевес. Чи знаєш, він який парнище? На світі трохи єсть таких, Сивуху так, як брагу, хлище, Я в парубках кохаюсь сих. Уже заллє за шкуру сала, Ні неня в бразі не скупала, Як він Даресові задасть. Уже хоть як ти не вертися, З своїм Даресом попростися, Бо прийдеться йому пропасть». Зевес до речі сей дочувся, Язик насилу повернув. Він од горілки весь обдувся І грімко так на їх гукнув: «Мовчіть!.. Чого ви задрочились? Чи бач, у мене розходились! Я дам вам зараз тришия! Ніхто в кулачки не мішайтесь, Кінця од самих дожидайтесь, — Побачим, — візьметь-то чия?» Венера, облизня піймавши, Слізки пустила із очей, І, як собака, хвіст піджавши, Пішла к порогу до дверей, І з Марсом у куточку стала, З Зевеса добре глузовала; А Бахус пінненьку лигав, Із Ганімедова пуздерка Утер трохи не з піввідерка; Напивсь — і тілько що кректав. Як між собой боги сварились В раю, попившись в небесах, Тогді в Сіцілії творились Великі дуже чудеса. Дарес од страху оправлявся І до Ентелла підбирався, Цибульки б дать йому під ніс. Ентелл од ляпаса здригнувся, Разів із п'ять перевернувся, Трохи не попустив і сліз. Розсердився і роз'ярився, Аж піну з рота попустив, І саме в міру підмостився, В висок Дареса затопив: З очей аж. іскри полетіли, І очі ясні соловіли, Сердешний об землю упав. Чмелів довгенько дуже слухав, І землю носом рив і нюхав, І дуже жалібно стогнав. Тут всі Ентелла вихваляли, Еней з панами реготавсь, З Дареса ж дуже глузовали, Що силою він величавсь. Звелів Еней його підняти, На вітрі щоб поколихати Од ляпаса і щоб прочхавсь; Ентеллові ж дав на кабаку Трохи не цілую гривняку За те, що так він показавсь. Еней же, сим не вдовольнившись, Іще гуляти захотів І, цупко пінної напившись, Ведмедів привести звелів. Литва на труби засурмила, Ведмедів зараз зупинила, Заставила їх танцьовать. Сердешний звір перекидався, Плигав, вертівся і качався, Забув і бджоли піддерать. Як пан Еней так забавлявся, То лиха він собі не ждав, Не думав і не сподівався, Щоб хто з Олімпа кучму дав. Но те Юнона повернула І в голові так коверзнула, Щоб зараз учинить ярміз; Набула без панчіх патинки, Пішла в Ірисині будинки, Бо хитра ся була, як біс. Прийшла, Ірисі підморгнула, Черкнули разом в хижу вдвох, І на ухо щось їй шепнула, Щоб не підслухав який бог; І пальцем, цупко прикрутила, Щоб зараз все то ізробила І їй би принесла лепорт; Ірися низько поклонилась І в ліжник зараз нарядилась, Побігла з неба, як би хорт. В Сіцілію якраз спустилась, Човни троянські де були; І між троянок помістилась, Которі човнів стерегли. В кружку сердешні сі сиділи І кисло на море гляділи; Бо їх не кликали гулять, Де чоловіки їх гуляли, Медок, сивушку попивали Без просипу неділь із п'ять. Дівчата з лиха горювали, Нудило тяжко молодиць; Лиш слинку з голоду ковтали, Як хочеться кому кислиць. Своїх троянців проклинали, Що через їх так горювали, Дівки кричали на ввєсь рот: «Щоб їм хотілось так гуляти, Як хочеться нам дівовати, Коли б замордовав їх чорт». Троянці волокли з собою Стару бабу, як ягу, Лукаву відьму, злу Берою, Іскорчившуюся в дугу. Ірися нею ізробилась, І, як Бероя, нарядилась, І підступила до дівок; І щоб к ним лучче підмоститься І пред Юноной заслужиться, То піднесла їм пиріжок. Сказала «Помагай біг, діти! Чого сумуєте ви так? Чи не остило тут сидіти? Оце гуляють наші як! Мов божевільних, нас морочать, Сім літ, як по морям волочать; Глузують, як хотять, із вас, Але з другими бахурують, Свої ж жінки нехай горюють, Коли водилось се у нас? Послухайте лиш, молодиці, Я добрую вам раду дам, І ви, дівчата білолиці, Зробім кінець своїм бідам, За горе ми заплатим горем — А доки нам сидіть над морем? Приймімось човни попалім. Тогді і мусять тут остаться І нехотя до нас прижаться; Ось так на лід їх посадім». «Спасеть же біг тебе, бабусю! — Троянки вголос загули.— Такої б ради, пайматусю, Ми ізгадати не могли». І зараз приступили к флоту, І принялися за роботу: Огонь кресати і нести Скіпки, тріски, солому, клоччя; Була тут всяка з них охоча, Пожар щоб швидше розвести. Розжеврілось і загорілось, Пішов димок до самих хмар, Аж небо все зачервонілось, Великий тяжко був пожар. Човни і байдаки палали, Соснові пороми тріщали, Горіли дьоготь і смола. Поки троянці огляділись, Що добре їх троянки грілись, То часть мала човнів була. Еней, пожар такий уздрівши, Злякався, побілів як сніг І, бігти всім туди звелівши, Чимдуж до човнів сам побіг. На гвалт у дзвони задзвонили, По улицям в трещотки били, Еней же на ввесь рот кричав: «Хто в бога вірує — рятуйте! Рубай, туши, гаси, лий, куйте! А хто ж таку нам кучму дав?» Еней од страху з плигу збився, В умі сердега помішавсь І зараз сам не свій зробився. Скакав, вертівся і качавсь; І із сього свого задору Він, голову піднявши вгору, Кричав, опарений мов пес. Олімпських шпетив на всю губу, Свою і неню лаяв любу, Добувсь і в рот, і в ніс Зевес. «Гей ти, проклятий стариганю! На землю з неба не зиркнеш, Не чуєш, як тебе я ганю, Зевес! — ні усом не моргнеш. На очах більма поробились, Коли б довіку посліпились, Що не поможеш ти мені. Чи се ж таки тобі не стидно, Що пропаду, от лиш не видно? Я ж, кажуть люди, внук тобі! А ти з сідою бородою, Пане добродію Нептун! Сидиш, мов демон, під водою, Ізморщившись, старий шкарбун! Коли б струхнув хоть головою І сей пожар залив водою — Тризубець щоб тобі зломивсь! Ти базаринку любиш брати, А людям в нужді помагати Не дуже, бачу, поспішивсь. І братик ваш Плутон, поганець, Із Прозерпіною засів, Пекельний, гаспидський коханець, Іще себе там не нагрів? Завів братерство з дьяволами І в світі нашими бідами Не погорює ні на час. Не посилкується німало, Щоб так палати перестало І щоб оцей пожар погас. І ненечка моя рідненька У чорта десь тепер гуля, А може, спить, уже п'яненька Або з хлоп'ятами ганя. Тепер їй, бачу, не до соли, Уже, підтикавши десь поли, Фурцює добре, навісна. Коли сама з ким не ночує, То для когось уже свашкує, Для сього тяжко поспішна. Та враг бери вас, — що хотіте, Про мене, те собі робіть, Мене на лід не посадіте, Пожар лиш тілько погасіть, Завередуйте по-своєму І, будьте ласкаві, моєму Зробіте лихові кінець. Пустіть лиш з неба веремію І покажіте чудасію, А я вам піднесу ралець». Тут тілько що перемолився Еней і рот свій затулив; Як ось із неба дощ полився, В годину ввесь пожар залив. Бурхнуло з неба, мов із бочки, Що промочило до сорочки; То драла врозтіч всі дали. Троянці стали всі як хлюща, Їм лучилася невсипуща, Не раді і дощу були. Не знав же на яку ступити Еней і тяжко горював, Чи тут остатись, чи поплити? Бо враг не всі човни забрав; І миттю кинувсь до громади Просить собі у ней поради, Чого собою не вбагне. Тут довго тяжко раховали, І скілько не коверзовали, Та все було, що не оне. Один з троянської громади, Насупившися, все мовчав І, дослухавшись до поради, Ціпком все землю колупав. Се був пройдисвіт і непевний, І всім відьмам був родич кревний — Упир і знахур ворожить, Умів і трясцю одшептати, І кров христьянську замовляти, І добре знав греблі гатить. Бував і в Шльонському з волами, Не раз ходив за сіллю в Крим; Тарані торговав возами, Всі чумаки братались з ним. Він так здавався і нікчемний, Та був розумний, як письменний, Слова так сипав, як горох. Уже в чім, бач, пораховати, Що розказать — йому вже дати; Ні в чім не був страхополох. Невтесом всі його дражнили, По-нашому ж то звавсь Охрім; Мені так люди говорили — Самому ж незнакомий він. Побачив, що Еней гнівився, До його зараз підмостився, За білу рученьку і взяв; І, вивівши Енея в сіни, Сам поклонився аж в коліни, Таку Енею річ сказав: «Чого ти сильно зажурився І так надувся, як індик? Зовсім охляв і занудився, Мов по болотові кулик? Чим більш журитися — все гірше, Заплутаєшся в лісі більше, Покинь лиш горе і заплюй. Піди вкладися гарно спати, А послі будеш і гадати, Спочинь, та вже тогді міркуй!» Послухавши Еней Охріма, Укрившись, на полу ліг спать; Но лупав тілько все очима, Не міг ні крихти задрімать. На всі боки перевертався, До люльки разів три приймався, Знемігся ж, мов і задрімав. Як ось Анхіз йому приснився, Із пекла батечко явився І синові таке сказав: «Прокинься, милеє дитятко! Пробуркайся і проходись, Се твій прийшов до тебе батько, То не сполохайсь, не жахнись. Мене боги к тобі послали І так сказати приказали: Щоб ти нітрохи не журивсь, Пошлють тобі щасливу долю, Щоб учинив ти божу волю І швидше в Рим переселивсь. Збери, всі човни, що остались, І гарно зараз Їх оправ; Придерж своїх, щоб не впивались, І сю Сіцілію остав. Пливи і не журись, небоже! Уже тобі скрізь буде гоже. Та ще, послухай, щось скажу: Щоб в пекло ти зайшов до мене, Бо діло єсть мені до тебе. Я все тобі там покажу. І по Олімпському закону Уже ти пекла не минеш: Бо треба кланятись Плутону, А то і в Рим не допливеш. Якусь тобі він казань скаже, Дорогу добру в Рим покаже, Побачиш, як живу і я. А за дорогу не турбуйся. До пекла навпростець прямуйся Пішком, — не треба і коня. Прощай же, сизий голубочок! Бо вже стає надворі світ; Прощай, дитя, прощай, синочок!..» І в землю провалився дід. Еней спросоння як схопився, Дрижав од страху і трусився, Холодний лився з його піт; І всіх троянців поскликавши, І лагодитись приказавши, Щоб завтра поплисти як світ. К Ацесту зараз сам махнувши, За хліб подяковав, за сіль, І, там недовго щось побувши, Вернувся до своїх відтіль. Ввесь день збирались та складались; І світа тілько що дождались, То посідали на човни. Еней же їхав щось несміло, Бо море дуже надоїло, Як чумакам дощ восени. Венера тілько що уздріла, Що вже троянці на човнах, К Нептуну на поклон побігла, Щоб не втопив їх у волнах. Поїхала в своїм ридвані, Мов сотника якого пані, Баскими конями, як звір. Із кінними проводниками, З трьома назаді козаками, А коні правив машталір. Була на йому біла свита Із шаповальського сукна, Тясомкою кругом обшита, Сім кіп стоялася вона. Набакир шапочка стриміла, Далеко дуже червоніла, В руках же довгий був батіг; Їм грімко ляскав він із лиха, Скакали коні без оддиха; Ридван, мов вихор в полі, біг. Приїхала, загримотіла, Кобиляча мов голова; К Нептуну в хату і влетіла Так, як із вирію сова; І не сказавши ні півслова, Нехай, каже, твоя здорова Бува, Нептуне, голова! Як навіжена, прискакала, Нептуна в губи цілувала, Говорячи такі слова: «Коли, Нептун, мені ти дядько, А я племінниця тобі, Та ти ж. мені хрещений батько, Спасибі зароби собі. Моєму поможи Енею, Щоб він з ватагою своєю Щасливо їздив по воді; Уже і так пополякали, Насилу баби одшептали, Попався в зуби був біді». Нептун, моргнувши, засміявся; Венеру сісти попросив І після неї облизався, Сивухи чарочку налив; І так її почастовавши, Чого просила, обіщавши, І зараз з нею попрощавсь. Повіяв вітр з руки Енею, Простивсь сердешненький з землею, Як стрілочка, по морю мчавсь. Поромщик їх щонайглавнійший З Енеєм їздив всякий раз, Йому слуга був найвірнійший — По-нашому він звавсь Тарас. Сей, сидя на кормі, хитався, По саме нільзя нахлистався Горілочки, коли прощавсь. Еней велів його прийняти, Щоб не пустивсь на дно ниряти І в луччім місці би проспавсь. Но видно, що пану Тарасу Написано так на роду, Щоб тілько до сього він часу Терпів на світі сім біду. Бо, розхитавшись, бризнув в воду, Нирнув — і, не спитавши броду, Наввиринки пішла душа. Еней хотів, щоб окошилась Біда і більш не продовжилась, Щоб не пропали всі з коша.