Читать «ЗРУЙНОВАНЕ ГНІЗДО» онлайн - страница 8

подорожніх. Перебрівши річку, драгуни нагледіли воза. - Глянь! -

скрикнув один з них до товариша по-російському. - Он як нам доля

всміхнулася: хохол їде возом!.. Тут тобі, напевне, й паляниці і

ковбаси й пироги та ще гляди, коли немає й оковитої! - Го, го! -

радіючи скрикнув другий. - Так тепер годі жаліти, що ми не вечеряли!

Вершники підвернули до воза. - А що вам, добрі люди? - спитав Балан,

вставши. Прокинулися од розмови й Галя з Демком і стурбовані

повскакували. Драгуни тим часом позлазили з коней і доступилися до

воза. - Тягни лиш сюди, старий... - сказав один з них, засунувши руку

в сіно. - Тягни все, що люди жують зубами... Та витягай заразом і

горілку! - Що ж ви за люди? - спитав старий козак. - Ми царські люди,

а через те ти давай нам все, не криючись, як самому цареві! - Якщо ви,

добрі люди, голодні, - сказав Балан, - так ми вас нагодуємо. Сідайте

на рядно, а дочка подасть вам попоїсти. - Та ми й самі знайдемо, чого

нам треба! - одповіли драгуни і полізли нишпорити попід сіном,

витягаючи все, що наховала там Галя. Козаки обурилися. Проте вони були

без зброї, бо у Рогози було одібрано зброю ще тоді, як він виходив і

Січі, Балан же не брав своєї шаблі, побоюючись, щоб у Самарі не

одібрали її москалі. - Хто ж так робить? - скрикнув старий козак. - Се

ж грабунок! Коли б при мені була шабля, я б повчив вас, як поводитись

з козаками. - Мовчи, поки цілий, Мазепа! - почали гримати драгуни і

повитягавши з возу всі харчі, загорнули їх у рядно щоб покласти на

коня. - Та що ж це ви, харцизи? - скрикнув Рогоза. - Ото такі ви

царські люди? Грабуєте подорожніх людей серед шляху гірше за

гайдамаків! Він хотів одібрати харчі з рядном назад та драгуни

вихопили шаблі з піхов і погрожували всіх порубати. Побоюючись, щоб не

сталося лиха, Дмитро з Галею одтягли молодого козака назад. - Нехай

беруть! - сказав старий козак. - Нехай їдять на свою загибель. Я скажу

їм услід таке слово, що та їжа їм каменем у череві стане й отрутою по

жилах піде. На що вже гайдамаки - та й ті ніколи не лишали чоловіка в

дорозі без харчів - візьмуть було скільки їм треба, щоб наїстись, а

останнє лишать подорожньому; отсі ж москалі неначе й не люди!.. Ну

дарма!.. Побачимо, хто скоріше помре: чи ми без хліба, чи вони після

хліба! Слова старого козака засмутили драгунів. Вони чули про те, що

старі запорожці всі характерники і що, як хто з них схоче помститись,

так візьме та й оберне людину в свиню або в вовкулаку. Вони почали

нишком поміж собою радитись, а далі розв'язали рядно, кажучи: - Ну,

нехай буде по-вашому: поділимо все надвоє - половина вам, половина

нам. Всього ж бо вам і за тиждень не поїсти! Так на тому й скінчилася

та пригода. Світом наші подорожні поїхали далі, вибиваючись на високу

гору. Демко й Галя були веселі і сміялися з того, як налякалися

драгуни батькових погроз; Балан же був невеселий - вчинок драгунів

нагадав йому, що по запорозьких землях почали вже панувати чужі люди і