Читать «ЗРУЙНОВАНЕ ГНІЗДО» онлайн - страница 8
Адріан Кащенко
подорожніх. Перебрівши річку, драгуни нагледіли воза. - Глянь! -
скрикнув один з них до товариша по-російському. - Он як нам доля
всміхнулася: хохол їде возом!.. Тут тобі, напевне, й паляниці і
ковбаси й пироги та ще гляди, коли немає й оковитої! - Го, го! -
радіючи скрикнув другий. - Так тепер годі жаліти, що ми не вечеряли!
Вершники підвернули до воза. - А що вам, добрі люди? - спитав Балан,
вставши. Прокинулися од розмови й Галя з Демком і стурбовані
повскакували. Драгуни тим часом позлазили з коней і доступилися до
воза. - Тягни лиш сюди, старий... - сказав один з них, засунувши руку
в сіно. - Тягни все, що люди жують зубами... Та витягай заразом і
горілку! - Що ж ви за люди? - спитав старий козак. - Ми царські люди,
а через те ти давай нам все, не криючись, як самому цареві! - Якщо ви,
добрі люди, голодні, - сказав Балан, - так ми вас нагодуємо. Сідайте
на рядно, а дочка подасть вам попоїсти. - Та ми й самі знайдемо, чого
нам треба! - одповіли драгуни і полізли нишпорити попід сіном,
витягаючи все, що наховала там Галя. Козаки обурилися. Проте вони були
без зброї, бо у Рогози було одібрано зброю ще тоді, як він виходив і
Січі, Балан же не брав своєї шаблі, побоюючись, щоб у Самарі не
одібрали її москалі. - Хто ж так робить? - скрикнув старий козак. - Се
ж грабунок! Коли б при мені була шабля, я б повчив вас, як поводитись
з козаками. - Мовчи, поки цілий, Мазепа! - почали гримати драгуни і
повитягавши з возу всі харчі, загорнули їх у рядно щоб покласти на
коня. - Та що ж це ви, харцизи? - скрикнув Рогоза. - Ото такі ви
царські люди? Грабуєте подорожніх людей серед шляху гірше за
гайдамаків! Він хотів одібрати харчі з рядном назад та драгуни
вихопили шаблі з піхов і погрожували всіх порубати. Побоюючись, щоб не
сталося лиха, Дмитро з Галею одтягли молодого козака назад. - Нехай
беруть! - сказав старий козак. - Нехай їдять на свою загибель. Я скажу
їм услід таке слово, що та їжа їм каменем у череві стане й отрутою по
жилах піде. На що вже гайдамаки - та й ті ніколи не лишали чоловіка в
дорозі без харчів - візьмуть було скільки їм треба, щоб наїстись, а
останнє лишать подорожньому; отсі ж москалі неначе й не люди!.. Ну
дарма!.. Побачимо, хто скоріше помре: чи ми без хліба, чи вони після
хліба! Слова старого козака засмутили драгунів. Вони чули про те, що
старі запорожці всі характерники і що, як хто з них схоче помститись,
так візьме та й оберне людину в свиню або в вовкулаку. Вони почали
нишком поміж собою радитись, а далі розв'язали рядно, кажучи: - Ну,
нехай буде по-вашому: поділимо все надвоє - половина вам, половина
нам. Всього ж бо вам і за тиждень не поїсти! Так на тому й скінчилася
та пригода. Світом наші подорожні поїхали далі, вибиваючись на високу
гору. Демко й Галя були веселі і сміялися з того, як налякалися
драгуни батькових погроз; Балан же був невеселий - вчинок драгунів
нагадав йому, що по запорозьких землях почали вже панувати чужі люди і