Читать «ЗРУЙНОВАНЕ ГНІЗДО» онлайн - страница 18

посувався по прозорій воді лиману, немов по сковзанці, лишаючи позад

себе водокрутні од сплесків весел.

Смужка зеленої плавні на тім боці лиману щохвилини ближчала,

дерева підіймалися з води все вище, і до снідання козаки прибули вже

до другого берега і, трохи відпочивши, виїхали у річку Підпільню. Тут

на гребки сів Іван, Демко ж почав снідати.

З-за гіллястих верб та яворів, що росли берегами, вже вийшло

червоне сонце, розмальовуючи Підпільню дивовижними кольорами. Плавня

вже давно прокинулася і легкокриле птаство завело свої веселі пісні...

Проте козаки не дуже до тих пісень прислухалися, не дуже й до краси

плавні придивлялися, бо все те було їм давно відоме. Очі їхні з

напруженням придивлялися у той бік, де була Запорозька Січ.

По Підпільній доводилося гребтись проти води і через те човен

посувався повагом, так що Демко та Іван, гребучи по черзі, у човні й

пообідали.

Після обіду, коли сонце почало вже схилятись на захід, Іван

радісно скрикнув:

- Хрест!

Всі глянули на схід сонця. Там, над зеленою пущею плавні, сяяв під

промінням сонця щирим золотом хрест січової церкви святої Покрови.

Козаки поскидали шапки й почали хреститись.

- Слава Господові! - сказав старий Балан.

- Церква стоїть нерухомо!

- А коли церква стоїть, - скрикнув Демко, - так живе у Січі й

товариство!

В запалі він почав чимдуж налягати на весла, і човен, підстрибуючи

з напруги, щодалі все хутчіше біг у той бік, де хрест січової церкви

то виникав козакам на очі разом з банею дзвіниці, то знову ховався за

деревами.

Через півгодини човен повернув з річки у Січовий Кіш, де колись

увесь берег був застановлений козацькими чайками та грецькими й

турецькими кораблями, що привозили до Січі всякий крам. Сумом

подихнуло тепер на козаків з Коша - він був порожній, і тільки

подекуди з води виглядали чердаки потоплених запорозьких чайок та

журливо стояли біля берега два рибальських човни.

- Мабуть, не так воно є, козаче, як ти гадаєш! - журливо похитавши

головою, сказав Дмитро. - Коли б товариство жило в Січі, то Кіш не був

би порожній!

Приставши до берега, козаки вискочили з човна і пішли на гору

стежкою, що виходила прямо до Січового майдану й паланки. За часів

Нової Січі по сій стежці було не розминешся з козаками, тепер же вона

була порожня. Старий Балан помітив навіть, що давня стежка почала

заростати шпоришем і нудьга стиснула йому серце.

Сперши дух, козаки поспішилися нагору, вибігли на майдан і

спинилися в нестямі... Чи тут же була Січ? Чи не помилилися вони? Де ж

рідні курені? Де славні паланка, пушкарня, скарбниця? Січ була

порожня, а замість будинків чорніли ями, немов розриті домовини!

Всі обернулися до церкви, що подала їм таку радісну надію, і

тільки тепер помітили, що вона стояла пусткою з позабиваними дошками

вікнами й дверима, дзвіниця ж стояла без дзвонів. Навіть цвинтар