Читать «Витончене мистецтво забивати на все. Нестандартний підхід до проблем» онлайн - страница 87

Але замість цього жертви й рятівники використовують одне одного, аби побути під емоційним кайфом. Це як залежність, яку вони одне в одному вгамовують. За іронією долі, якщо їм раптом доводиться зустрічатися з емоційно здоровими людьми, вони починають нудитися і скаржитися, що їм бракує любовної «хімії». «Особливі» люди десятою дорогою обминають емоційно здорових і надійних, бо міцні кордони надійних людей видаються їм недостатньо «захопливими», аби постійно стимулювати емоційні ерогенні зони — а без цього «особлива» людина не проживе.

Для жертв найважче в житті — тримати у власних руках відповідальність за свої проблеми. Усе життя вони вірили, що хтось відповідає за їхню долю. І зробити перший крок у напрямку власної відповідальності дуже страшно.

А для рятівників найважче — припинити брати відповідальність за проблеми інших людей. Вони все життя вважали, що їх цінують і люблять тільки тоді, коли вони рятують інших, тому відмовитися від рятування — для них так само страшний крок.

Якщо ви жертвуєте чимось заради того, хто вам небайдужий, це має бути тільки тому, що вам так хочеться, а не тому, що відчувайте себе зобов’язаними чи боїтеся наслідків відмови жертвувати.

Якщо ваш партнер хоче пожертвувати чимось заради вас, це має бути його вільне бажання, а не дія, на яку ви змушуєте його, маніпулюючи відчуттям провини або злістю. Вчинки, зроблені з любов’ю, істинні тільки тоді, коли здійснюються без додаткових умов і очікувань.

Людям буває важко розрізнити, де щось зроблено під примусом обов’язку, а де — добровільно. Ось вам лакмусовий папірець: запитайте себе: «Як зміняться наші стосунки, якщо я не зроблю цього?». І ще запитайте: «Якби мій партнер відмовився робити щось, чого мені хочеться, як зміняться наші стосунки?».

Якщо відповідь буде: відмова перетвориться на страшну драму з розбиванням китайської порцеляни, — це поганий знак для ваших стосунків. Є ймовірність, що ваші почуття умовні, спираються на штучну вигоду, яку ви отримуєте одне від одного, а не на безумовне прийняття одне одного (разом із проблемами кожного).

Люди, які мають надійні кордони, не бояться вибухів гніву, сварок і образ. А люди зі слабкими кордонами — надзвичайно бояться і так будують свою поведінку, аби підлаштуватися під злети й падіння емоційних американських гірок у їхніх стосунках.

Люди, які мають надійні кордони, знають, що нерозумно очікувати стовідсоткової відповідності в характерах двох людей і здатності на сто відсотків задовольнити потреби одне одного. Люди з надійними кордонами розуміють, що іноді можуть когось образити, але розуміють також, що не можуть диктувати, як почуватися іншій людині. Розуміють, що мати добрі стосунки — не означає контролювати емоції іншої людини, радше підтримувати партнера в особистому розвитку й розв’язанні його проблем.

Це не означає, що треба перейматися кожною дрібницею, якою переймається ваш партнер. Це означає перейматися партнером незалежно від того, чим переймається він. Ось це — безумовне кохання, друзяко.