Читать «Витончене мистецтво забивати на все. Нестандартний підхід до проблем» онлайн - страница 69

Проте видно, що його щось таки тривожить. Можливо, власні страхи перед одруженням. Або братерські ревнощі. Або заздрість. Можливо, він так зав’яз у власному образі жертви, що не може проявити радості за когось, не образивши його перед тим.

Зазвичай ми самі себе оцінюємо найменш адекватно. Коли сердимося або заздримо, або сумуємо, то часто помічаємо свій стан останніми. І єдина змога зрозуміти себе — розбити власну броню впевненості, постійно питаючи, наскільки ми помиляємося щодо себе.

«Чи заздрю я? І якщо так, то чому?». «Чи серджуся я?». «Чи правду вона каже, що я дбаю тільки про власне его?».

Добре, коли такі питання входять у звичку. Дуже часто просто запитавши себе про такі речі, ми стаємо більш смиренними і сповненими співчуття, а це допомагає нам розв’язати багато проблем.

Але важливо пам’ятати: якщо ви питаєте себе, чи часом не помиляєтеся, це ще не означає, що ви неправі. Наприклад, чоловік виносить вам мозок за те, що у вас підгоріли котлети, а ви питаєте себе: чи правильно я розумію, що він знущається з мене? Що ж, буває, ви розумієте правильно. Мета — поставити питання й породити в цю мить якусь думку, а не просто ненавидіти себе.

Варто пам’ятати, що аби в житті відбулися якісь зміни, ви маєте в чомусь помилятися. Якщо ви сидите на одному місці, страждаєте день за днем, це означає, що щось важливе у вашому житті вже пішло не так, і поки ви не знайдете сил запитати себе й знайти «поломку», нічого не зміниться.

Питання № 2. Я помиляюся. Що означає моя помилка?

Багато хто може знайти в собі сили, аби запитати, чи він помиляється, але небагато хто здатен зробити наступний крок і визнати, що означає його помилка. Бо речі, які стоять за нашими помилками, часто завдають нам болю. Вони не тільки ставлять під сумнів наші цінності, а й змушують замислитися, як виглядають і що означають інші, протилежні цінності.

Арістотель писав: «Лише освічений розум може взяти до уваги думку, не поділяючи її». Здатність розглянути й оцінити різні цінності, не обов’язково приймаючи їх, — це, можливо, найважливіше вміння, завдяки якому можна змінити своє життя й надати йому нового сенсу.

Якщо повернутися до брата моєї приятельки, то він мав би запитати себе: «Що як я помиляюся, коли хвилююся за майбутнє заміжжя сестри?». Часто відповідь буває доволі прямолінійною (щось типу «Я — егоїстичний/невпевнений/нарцистичний йолоп»). Якщо хлопець помиляється і стосунки його сестри з майбутнім чоловіком добрі та щасливі, то пояснити його поведінку можна тільки його власного невпевненістю й дурнуватими цінностями. Він думає, ніби знає, що для сестри найкраще, думає, що вона сама не здатна ухвалювати важливі життєві рішення. Думає, що має право й відповідальність ухвалювати рішення за неї. Він упевнений, що правий, а всі навколо помиляються.