Читать «Війна Путіна проти України. Революція, націоналізм і криміналітет» онлайн - страница 17

У третьому розділі проаналізовано глибоке коріння українофобії в царській Російській імперії, Радянському Союзі та Російській Федерації. Досліджено роль державної маніпуляції медіями, зокрема російським телебаченням, трансляцію за їхньою допомогою ксенофобії, антизахідних теорій змов і облуди. Четвертий розділ фокусується на антисемітизмі у політичному та суспільному житті Росії й України XX — початку XXI століття та його проявам під час конфлікту на Донбасі. Привертається увага до давніх зв’язків російського націоналізму з антисемітизмом і його вплив на антисіоністські ідеологічні кампанії в Радянському Союзі. Спадщина радянського антисіонізму та російського антисемітизму, як показано в цьому розділі, створила базу для широко розповсюдженої ксенофобії в середовищі лідерів угруповань «ДНР» і «ЛНР».

Темою п’ятого розділу є явища злочинності й насильства на Донбасі, який до і після 1991 року був регіоном із найбільшою в Україні часткою населення, що мало досвід перебування за ґратами. Розкривається сутність процесу консолідації олігархічно-кримінального «донецького клану» під політичним «дахом» Партії регіонів. В шостому розділі аналізується, як завдяки демографічним змінам, зумовленим більшовицькою національною політикою та злочинами проти людяності, радянська ідентичність пустила дуже міцне коріння на Донбасі. В сьомому розділі автор знову звертається до Партії регіонів, яка стала єдиною в Україні реально діючою політичною машиною. Він простежує, як, об’єднавши колишніх «червоних директорів» підприємств державної індустрії, нових олігархів-підприємців, колишніх комуністів, кримінальних лідерів, групи панславістів і російських націоналістів із Криму, використовуючи ефективно організовану, добре фінансовану, бандитську і корумповану культуру управління, Партія регіонів здійснила експансію зі своєї бази на Донбасі з метою політично, економічно та фінансово монополізувати схід і південь України.

У восьмому розділі досліджено російську політику щодо України упродовж десятиліття, що минуло від Помаранчевої революції до Євромайдану. Розглядаються причини неспроможності Росії визнати незалежну Україну та політика Путіна, спрямована на її розчленування й підрив через вторгнення, анексію, інструментарій гібридної війни та тероризму. Також аналізується зрадницька політика президентства Януковича, яка заклала фундамент для Росії.

У дев’ятому розділі йдеться про гібридну війну Москви на Донбасі, яку вона вела руками «зелених чоловічків» зі спецназу, російських добровольців-націоналістів, монархістів, фашистів, козаків і православних фанатиків. У розділі досліджено діяльність російських маріонеткових військових підрозділів, створених, вишколених і споряджених Росією, та українських збройних сил і добровольчих батальйонів. Наступний розділ визначає джерела безпрецедентного рівня насильства та широкомасштабним порушенням прав цивільних осіб і військовополонених. У розділі розглядаються звіти міжнародних інституцій, правозахисних організацій, аналітичних центрів та НУО з питань прав людини і воєнних злочинів, скоєних під час конфлікту.