Читать «Асистент» онлайн - страница 16
Тесс Ґеррітсен
— А тепер подивімося на канапу, — втрутилася Ріццолі.
Мік спрямував туди лампу. Канапа також світилася, але слабше. Він ретельно пройшов лампою по її м’яких контурах і подушках, але не виявив жодних підозрілих плям, лише декілька довгих волосин і часток пилу.
— Вони жили охайно, — сказав Мік. — Плям немає. І навіть пилу небагато. Готовий посперечатися, що це нова канапа.
— Як добре, — буркнув Корсак. — Я не купував нової канапи відколи одружився.
Ріццолі відчула нездоровий запах поту, коли в темряві Корсак наштовхнувся на неї. Він шумно дихав, немовби мав проблему із придатковими пазухами. У темряві його сопіння звучало ще гучніше. Ріццолі роздратовано відсунулася й зачепила ногою журнальний столик.
— Чорт!
— Обережніше, — сказав Корсак.
Вона хотіла була відповісти, але припнула язика. Атмосфера в кімнаті й так не вирізнялася доброзичливістю. Ріццолі нахилилася розтерти ногу й відчула запаморочення і розгубленість від раптової зміни пози. Довелося сісти навпочіпки, щоб не впасти в темряві. Декілька секунд Ріццолі сиділа, сподіваючись, що Корсак не наступить на неї — він був такий важкий, що розплющив би її. Вона чула, як чоловіки рухаються за кілька футів від неї.
— Кабель заплутався, — сказав Мік.
Він крутонув «Краймскоп», щоб вивільнити кабель, і промінь лампи раптом метнувся до неї. Вона уважно подивилася на залиту світлом ділянку килима поряд. У рамці флуоресцентних волокон виднілася темна пляма з нерівними краями, менша за десятицентовик.
— Міку, — покликала вона.
— Можеш ніжку столика підняти? Здається, кабель там закрутився.
— Міку!
— Що таке?
— Неси лампу сюди. Світи на килим, просто туди, де сиджу я.
Мік підійшов до неї. Корсак теж — тепер вона чула його застуджене дихання поруч.
— Світи мені на руку. Я тримаю палець біля того місця.
Килим залило блакитним світлом. На тлі флуоресцентного сяйва її рука здавалася чорною.
— Отут, — сказала Ріццолі. — Що це таке?
Мік присів навпочіпки біля неї.
— Якась пляма. Я маю сфотографувати її.
— Але ж пляма темна, — озвався Корсак. — Я думав, ми шукаємо те, що світиться.
— Коли тло флуоресцентне, як волокна цього килима, біологічні речовини можуть здаватися темними, бо вони світяться не так яскраво. Це може бути що завгодно. Доведеться відправити зразок у лабораторію.
— То що, ми виріжемо шматок із цього прекрасного килима лише через те, що знайшли якусь стару пляму від кави?
— Можна спробувати ще одну штуку, — сказав Мік, подумавши.
— Яку?
— Я зміню довжину хвилі. Перемкну лампу в короткохвильовий діапазон.
— І що це нам дасть?
— Якщо все вийде, буде дуже круто.
Мік зайнявся налаштуваннями, потім спрямував світло на ту ділянку, де була темна пляма.
— Дивіться, — сказав він і перемкнув «Краймскоп».
У кімнаті стало темно, хоч в око стрель. Нічого не світилося, крім однієї яскравої плями в них біля ніг.
— Що це, в біса, таке? — запитав Корсак.
Ріццолі на мить здалося, що в неї галюцинації. Вона дивилася на цятку, яка немовби горіла примарним зеленим вогнем. І просто в неї на очах зловісне сяйво почало згасати. За кілька секунд вони опинилися в цілковитій темряві.