Читать «Гелтер Скелтер» онлайн - страница 3

2

ТАКЕ

Історичний та філософський факультети Чернівецького університету були і є безсумнівними лідерами з організації вечірок у гуртожитку. Це факт, але нічого дивного тут немає. Студенти одного з найвідоміших вишів країни мають опікуватися тим, щоб бути принаймні одними з найкращих у всьому, навіть коли мова про банальне пияцтво. А хто ж краще здатний жлуктити різноманітні трунки за істориків і філософів, які вважають себе світочами мудрості та єдиними носіями істини з тих чи інших питань? От вони й тримають марку як можуть, і це вдається їм доволі непогано.

Вечірку, де все почалося, спланували другокурсники. Це сталося наприкінці навчального року, коли тим, попри існуючі правила, закортіло вже тут і зараз відсвяткувати «бакалаврський екватор», не дочекавшись завершення сесії. До заліків та іспитів ще залишалося цілі два тижні. Згодом хтось висловив припущення, ніби це й стало першою ластівкою того, що посеред веселощів і галасу щось обов’язково мало піти не так. Порушуєш правила на самому початку, а далі гра виходить із-під контролю – принаймні для деяких гравців. Але над цим тоді ніхто не замислився. Та й кому б воно спало на думку?

Несучи на своїх плечах важку карму невдахи номер один, Макс Онопрієнко ще зі школи засвоїв, яким несправедливим і кривдним буває життя. Безбатченко, мати весь час на роботі, зневага з боку однокласників… Усе це перетворювало його на інтроверта з такою впертістю, що звичку відмежовуватися від світу й ховатися за непроникними мурами самотності він переніс і в студентські роки. І хтозна, як склалася б в університеті його доля, якби не Остап Сікорський на прізвисько Мафін – сусід по кімнаті й повна протилежність Максовій вдачі. Саме він із часом звільнив Макса з його кокона і призвичаїв до оточуючих реалій, які, якщо подивитися на них з деякої відстані, були не такими вже й жахливими, як Максові здавалося досі.

Але…

Отже, Мафін затягнув Макса на вечірку, щоб він трохи розслабився й повеселився. І той, змішуючи у пластянці чергову «викрутку» з пива й горілки, чітко розумів: Остап – справжній спаситель його душі, який відчинив для нього двері у прекрасний новий світ, незнаний, але потайки давно омріяний. І саме за це він зробив перший ковток нової дози цієї вбивчої суміші.

Як і на будь-якій запальній студентській вечірці, довкілля потопало у веселощах. Потужні динаміки вибухали гарячими хітами мало не на всю будівлю. Незліченна кількість тих, хто справді досяг «екватора», і просто гостей гулянки тупцяли, витанцьовуючи посеред коридора, тинялися туди-сюди із затуманеними очима, а в повітрі, окрім парів спирту, висів міцний дух засушених, поділених на дози і розкурених суцвіть конопель.

Це була одна з тих «вечорниць», де скасовуються правила й усталені відносини між кастами студентів. Такі веселощі зазвичай об’єднують усіх. Тому тут можна було побачити як цивільних і стильних дівчат із хлопцями, що ніби зійшли зі сторінок гламурних щомісячників, так і «братів по духу» на кшталт Мафіна. У повсякденному житті їхні дреди, масні хвости та брудні футболки з бунтарськими або буддійськими гаслами зазвичай напружують інших. Проте цього вечора всі на все плювали й просто раділи життю по повній програмі, шалено відриваючись, наче вперше й востаннє.