Читать «Пригоди. Подорожі. Фантастика - 89» онлайн - страница 13

Наміряючись розпочати морський похід, козаки беруть дозвіл від свого гетьмана, а не від короля, збирають раду, на якій обирають отамана — ватажка походу з дотриманням тих же форм, які спостерігаються при виборах гетьмана, з тією лиш різницею, що ця особа одержує владу тільки на час походу. Потім вони вирушають до Військової Скарбниці, їхнього збірного пункту, і починають будувати судна близько 60 футів завдовжки, 10 чи 12 завширшки і до 12 футів завглибшки. Судно будується без корми, в основу береться човен з верби або липового дерева довжиною близько 45 футів, облавки і дно вкриваються рядами дощок від 10 до 12 футів довжиною і близько фута шириною, які прикріплюються цвяхами, причому кожен ряд випускається над попереднім, як на річкових човнах, поки судно не досягне 12 футів заввишки і 60 завдовжки, поступово розширюючись догори. Це краще пояснюється доданим малюнком, який я нашвидку накидав олівцем. Тут видно обкладку з очерету, зв’язаного жмутами, завтовшки як діжечка, які скріплюються кінець з кінцем, обрамляючи весь човеп; вони міцно прив’язані до облавків мотузками з липового й черешневого лика. Козаки будують свої човни так само, як наші теслі, з переділками й поперечними лавами, потім обсмолюють їх. Човни обладнані двома стернами по одному на кожному кінці, оскільки внаслідок значної довжини судна знадобилося б надто багато часу при поворотах, чим сильпо утруднювалася б свобода і швидкість рухів на випадок відступу. Ці судна мають від десяти, до п’ятнадцяти весел з кожного боку і на ходу швидші за турецькі веслові галери; крім того, на кожному є щогла, на якій піднімають досить погане вітрило, але тільки в добру погоду, а у вітряну козаки віддають перевагу веслам. Човни їхні не мають палуби, якщо ж і заливаються водою, то очерет підтримує судно на поверхні води, не даючи йому затонути. Походні припаси козаків складаються із сухарів, котрі зберігають у довгих бочках, близько десяти футів завдовжки і чотирьох у діаметрі, міцно примоцоваїшх, звідки їх дістають крізь отвір у бочці; затим з бочечки вареного пшона та ще однієї — з рідким тістом, яке вони їдять як ласощі, змішуючи з пшоном; ця страва служить одночасно і їжею, і питвом, вона кислувата на смак і називається саламаха, тобто ласощі. Що ж до мене, то я не знаходив у ній вишуканого смаку, а якщо вживав під час подорожі, то виключно за браком чогось ліпшого. Козаки відзначаються великою тверезістю під час походів і військових експедицій; тоді їм суворо заборонено брати з собою горілку чи якісь інші міцні напої, якщо ж трапиться між ними п’яний, начальник наказує викинути його за борт.

Наміряючись розпочати похід проти татар з метою помститися їм за набіги й грабунки, козаки звичайно обирають для цього осінню пору; передусім посилають на. Запорожжя все необхідне для походу і будівництва суден і взагалі все, в чому, на їхню думку, може виникнути потреба. Потім виступають у кількості п’яти чи шести тисяч чоловік справних козаків, добре озброєних воїнів, приходять на Запорожжя і розпочинають будувати човен. Кожен човен будує 60 чоловік, і закінчують його в два тижні, бо, як я сказав, вони знають усі ремесла; протягом двох-трьох тижнів вони виготовляють від 80 до 100 суден описаної вище конструкції. У човві розміщується від 4 до 6 фальконетів; 50–70 чоловік, озброєний кожен двома рушницями і шаблею, з достатньою кількістю харчів; крім того, належить по шість фунтів гарматного пороху й свпнцю, скільки треба на людину, а також запас ядер для фальконетів. Одяг їхній складають дві переміни білизни, сорочок і шароварів, благенький каптан і шапка; окрім того, кожен має годинник. Такий летючий козацький загін на Чорному морі здатний помірятися силами з найкращими містами Анатолії.