Читать «Темні таємниці» онлайн - страница 9
Андрій Кокотюха
– Ваша донька пішла з дому разом зі своїм другом Євгеном Заплавою. Це я вже чув.
– І що не ясно?
– До чого тут ваша донька. Ви хочете заявити, що це вона вбила хлопця?
– Я хочу, аби поліція почала нарешті шукати Яну!
Ольга вже зірвалася на крик, лунко стукнувши долонею по столу. Кушнірук лишився незворушним, уперше за три останніх роки зловив себе на думці: закурити б. Заледве стримався, аби не попросити в жінки цигарку. Натомість мовив:
– Ольго Іванівно, весь час, поки ви тут сидите, я намагаюся пояснити вам українською мовою, як у нас усе працює.
– У вас у поліції нічого не працює. А я вимагаю, аби ви нарешті взялися до роботи!
– Не кричіть. Від того нікому не буде легше.
– Так не доводьте! Ви ж намагаєтесь відкрутитися від справи!
– Прикрутіть трошки звук, я сказав! – гаркнув Кушнірук, на мить утративши над собою контроль, тут же повернув його, порахувавши подумки до десяти, сказав звичним, рівним голосом: – Не доводьте, а краще послухайте.
– Слухаю вас уже сорок хвилин. Але нічого не чую.
– Бо не хочете чути. Чуєте тільки себе. Я двадцять п’ять років служу, і повірте: робота – не мед. Ми тут маємо справу з людською бідою щодня, і кожен вважає свою історію найважливішою в світі. Злочинці себе такими не визнають, особливо ґвалтівники та вбивці дітей. Усі вони теж жертви – обставин чи наклепів. Із кожним хтось зводить рахунки, самі ж вони янголи з крильцями.
– До чого…
– До того, шановна, що ви лише одна з багатьох. До вас приходили з горем, прийдуть після вас. Тільки ви, Ольго, у значно кращому становищі, ніж будь-хто.
– Чому це?
– Мертвою вашу доньку не бачили. Вона лише подалася з дому шукати пригод. Тепер її друг Женя мертвий. На тілі явні ознаки насильницької смерті, я вже бачив висновки експертів. Хоча не мусив. Це не моя справа.
– Хіба вбивство – справа не поліції?
– Поліції, – кивнув Кушнірук. – Тільки, до вашого відома, труп Євгена Заплави знайшли в Шацькому районі. На дорозі. Це майже двісті кілометрів звідси.
– До чого ви ведете?
– Справою займається районне управління поліції. Місцевий карний розшук, розумієте? Там є такий Ярмолюк, до нього звертайтесь. А я керую навіть не обласною, а міською поліцією. Чого ви хочете від мене?
– Справу передали сюди. Це не перший труп, який знаходять недалеко від села Піщане. Бачите, як багато я встигла дізнатися в маленькому Шацьку.
Полковник потер підборіддя. Тепер дивився на Ольгу вже іншими очима.
– Історія справді на контролі. Тільки все одно нею займаються інші люди.
– Не морочте голову, – відрізала вона. – На тій самій дорозі недавно знайшли труп дівчини. Вона зникла, батьки розшукували її. Тому Шацьк радо передав справу сюди, у Луцьк, бо заява зареєстрована тут, – ніготь постукав по столу. – А раніше тіло молодого чоловіка.
– Це все чутки.
– Ні. Євген – третій у серії.
– Та ну вас із вашими серіями!
– Не відмахуйтесь. Бо далі буде ще страшніше. Розкажу вам про прокляту дорогу, на якій гинуть люди. А ще – про упиря.
– Господи, а це що за маячня?
– Може, і маячня. Тільки на шиях усіх трьох жертв знайшли сліди від укусів. Заперечите?