Читать «Темні таємниці» онлайн - страница 139

– Ні, – повторила Ольга, голос уже тверднув. – Не ідеальний.

– Не морочте голову. Алергію вилікували, висип нашого клієнта не налякає.

– До біса алергію.

– Що?

– Що почули.

Кімната вже не хиталася. Ольга знову стала на рівні.

– Скасовуйте операцію. Як не хочете потім мати проблем – скасовуйте все.

– Невдала спроба, шановна.

– Та ви можете чути когось, крім себе? Мій чоловік, батько Яни, мав патологію! Я розлучилася з ним не через це, але коли жили разом – попотягала його по лікарях! Чи від батька до дитини нічого не передається?! Ви медик, повинні знати такі речі!

Тепер на обличчя Таміли набігла тінь.

– Ви про що зараз?

– Серце в нього… Щось таке з клапанами… Якщо дасте час, згадаю точно. Просто зараз трошки не в тому стані. Та візьму себе в руки, і…

– Ваша Яна здорова. Наша діагностика не помиляється. – Подібні хвороби не проявляються до певного часу! – Ольга тупнула ногою. – Зараз ви пересадите пацієнтці серце. А за рік чи два в неї знову можуть початися проблеми! І винною буде вже не природа! Відразу подумають на донора, заразом – на того, хто цього донора знайшов! Якщо людина, на яку ви так чекаєте, справді має такий вплив, від вашого «Затишку» фундаменту не лишиться! Зупиніть усе, негайно зупиніть!

Таміла знову зняла окуляри.

Замислено покрутила за дужку.

Потім упевнено повернула на ніс.

– Щось мені підказує – ви брешете. Навіть якщо ні, нехай я зупиню процес і все поясню, потрібен буде ще один донор. Я не відступлюся, та й клієнт готовий на все. Забагато на кону, великі ставки. Розумієте, що зараз мій останній шанс? А тому я його не втрачу. І, може, ще й ризикну вам не повірити. Операція відбудеться за будь-яких обставин. І, до речі, навіть якщо все переграється, для вас із донькою нічого не зміниться. Ви свідки. Так чи інакше вами займеться Гнатюк. Не бійтеся, нічого не відчуєте. Просто вип’єте водички, і…

Раптом у коридорі за дверима гримнуло.

Упало щось велике.

Або – постріл, приглушений стінами.

Пішла луна.

Тепер здригнулася Таміла Радзівіл. Забула про Ольгу, рвучко повернулася, ступила до дверей.

Її рука вже прочиняла їх.

А Ольга Барва, перетворившись на розлючену дику кішку, стрибнула, збила білу шапочку з її голови, вчепилася у волосся.

Окуляри полетіли на підлогу.

6

Макар утратив рівновагу не так від сили, із якою смикнув Вадим, як від несподіванки.

Не даючи оговтатися, використовуючи перевагу сповна, Чотар став на здорове коліно, знову замахнувся, лупив по колінній чашечці ворога й жадав перебити її. Щось хруснуло, Макар заволав від болю. На мить Вадим напружився, чекаючи появи вартового на крик. Але нікого не було, і він тут же згадав, як Гнатюк вигнав охоронця, коли той почув шум і зазирнув. Отже, засвоїв урок, сприймає крики як нормальне явище.

Тим часом Макар ворухнувся, намагаючись устати. Випередивши його, сам дивуючись власній спритності, уже давно втраченій через каліцтво, Чотар звівся на ноги, тут же колінами впав на Гнатюкові груди. Той хекнув, і наступним ударом ковіньки Вадим розкроїв йому лоба.