Читать «Бомбардир» онлайн - страница 10

Потім я скопіював у віконці переклад і надіслав відповідь.

«Багато нових гравців. Їм потрібний час на адаптацію»,– миттєво відгукнувся Кайл.

Я заперечив:

«Але ж це не якісь посередності. Клуб витратив на них понад сто мільйонів євро».

Кайл (мені навіть почулося засмучене зітхання):

«Так, це те, у чому звинувачуватимуть тренера в разі навіть мінімальної невдачі в сезоні».

«Згодний».

«До речі, Алексе, чи не хотів би ти допомогти улюбленій команді?»

«Боюся, я застарий, щоб зіграти за “МЮ”. Чи ти пропонуєш мені місце ван Гала? – я посміхнувся, дивлячись у монітор.– Дякую за довіру, але я можу не впоратися з тиском, який мої й твої колеги чинитимуть на будь-якого наступного головного тренера. І все це через провальну роботу нинішнього!»

«Ні, я цілком серйозно!»

У спілкуванні з англійцями, особливо в листуванні, є велика проблема – труднощі з оцінкою навіть найпростішого на вигляд тексту. Важко зрозуміти, особливо до ладу не знаючи мови, що вони жартують. З іншого боку, ти можеш сприйняти фразу в іронічному ключі, тоді як в англійській вона має інше значення – стале й абсолютно серйозне. Легко втрапити на слизьке, а часом і образити людину мимоволі.

«Що ти маєш на увазі?»

«З твого дозволу, я дав твій e-maіl містерові Ґленну Бейлі. Він працює в структурі клубу. Гадаю, він має намір тобі щось запропонувати».

«Що саме запропонувати?» – я мимоволі напружився.

«Він про все повідомить у листі. Сподіваюся, ти не ображаєшся, що я поділився твоїми персональними даними?»

«Ні, звичайно, ні».

«О’кей, тоді я далі працюватиму. Хай щастить!»

Я підвівся з-за столу і пройшовся кімнатою. Глянув у вікно – уже остаточно споночіло. У жовтому світлі ліхтаря було видно, що ллє як із відра.

– У нас тут свій туманний Альбіон,– пробурчав я, зачиняючи кватирку.– Тільки з футболом гірше.

Я знову підсів до ноутбука й відкрив пошту. Спам – як і всюди.

Заробляй 500$ на день.

Нічний розпродаж.

Анонімний секс-шоп.

Нудьгуєте? Тоді зазирніть до нас.

Оксана, 28 років, підморгнула Вам.

У купі сміття знайшлося кілька повідомлень від читачів «Території». Я листувався з ними за допомогою e-maіl, бо все ще намагався триматися далі від соціальних мереж. І ще один лист – від Glenn Baіley.

Я відкрив його, скопіював текст і нетерпляче вставив у віконце перекладача. Ця історія починала мене інтригувати. Після певної адаптації це мало приблизно такий вигляд:

«Шановний пане Приходько!

Вашу електронну адресу дав нам містер Кайл Робсон із “Манчестер тудей”. Я представляю скаутську службу футбольного клубу “Манчестер Юнайтед” і відповідаю за регіон Східна Європа.

Для вас, напевно, не буде несподіванкою, якщо я скажу, що наш клуб зацікавлений у послугах нападника ФК “Динамо” (Київ) Сергія Гайдука (№ 99). Ми стежимо за багатьма талановитими футболістами по всьому світу, і Сергій Гайдук заслуговує бути серед них.

Як Вам має бути відомо, наш клуб завжди відповідально підходить до подібних рішень. Перш ніж розпочати переговори про трансфер того чи іншого футболіста, ми докладно вивчаємо все, що з ним пов’язане. Це стосується не тільки ігрових якостей і статистики. Нам важливо знати багато речей, аж до дрібниць. У тому числі: спадковість, дитячі хвороби, травми в минулому, загальний стан здоров’я. Особливості характеру. Психологічні проблеми. Проблеми з алкоголем. Проблеми із законом. Сексуальна орієнтація. Наявність постійного партнера. Як футболіст поводиться в повсякденному житті. Його звички, смаки, переваги, а також усе, що тут не згадане, але може дискредитувати клуб, якщо буде опубліковане в медіа після того, як він стане нашим гравцем.