Читать «Забуті історії міст: як багатство та культурний розвиток здобуваються толерантністю» онлайн - страница 34

На пагорбі Дхаулі Ашока встановив численні кам’яні колони. Найвідоміша з них та, у тексті з якої він говорить про добробут у світі. Зараз тут встановлено також подаровану японцями білу Ступу Миру.

Після війни з Калінгою Ашока визначив принципи дхарми, або дхамми, до яких він відніс ненасилля, терпиме ставлення до всіх ідей і релігій, людяність і щедрість. Дхамма — це відповідник слова дхарма у мовах-пракритах, яке можна перекласти як «справедливість». За допомогою свого розуміння дхамми Ашока запровадив нову політику, яка передбачала соціальну відповідальність і уважне ставлення людей одне до одного. Згідно з дхаммою, людина має право на власну гідність. Життєві настанови Ашоки почали гравірувати на скелях і кам’яних колонах у всьому царстві. На сьогодні знайдено чотирнадцять таких колон. Найвідоміша з них — Левова капітель, стовп, прикрашений головами левів, що був встановлений за наказом Ашоки поблизу міста Варанасі. Згодом він став символом індійської держави.

Колесо справедливості

Найбільшою та найсміливішою метою Ашоки було змінити закостенілу кастову ієрархію, що мала немислимо велику владу в регулюванні всіх відносин між людьми.

Імперія Маур’їв не була позбавлена рабовласництва, як стверджує Мегасфен, проте становище рабів було значно кращим, ніж у Греції. У Паталіпутрі той, хто погруз у боргах, міг за власним бажанням сплатити їх рабською працею, а після цього купити собі волю. Діти рабів не ставали автоматично рабами. Натомість у тих, хто був поза кастовою системою, становище було гіршим, ніж у рабів.

Згідно з найдревнішим індійським збірником священних текстів «Рігведа», суспільство поділяється на чотири касти, кожну символізує свій колір — варна. Касти утворилися з різних частин тіла першолюдини Пуруші. З рота був створений брамін (жрець), з рук — кшатрій (воїн), зі стегон — вайшія (торговець), з ніг — шудра (робітник). Кольорами каст були білий, червоний, зелений і чорний. Представники нечистого класу, ті, хто не належав до жодної касти, виконували найбрудніші роботи: утилізували трупи, виробляли шкури, збирали відходи. Вони були катами, прибиральниками крематоріїв, мисливцями, акробатами та жонглерами.

Найбільше зневажали робітників, що виробляли шкури. Позакастові особи селилися окремими громадами за межами міст. Їхнє пересування було обмеженим, оскільки вважалося, що вони забруднюють інші касти.