Читать «Київська Русь» онлайн - страница 286

ПВЛ. — Ч. І. — С.18.

121

Думка про недоцільність тримати буйні ватаги варягів у містах чітко сформульована Володимиром Святославичем. Характерно, що він вважав необхідним довести її до відома візантійського імператора. Посли, відправлені ним до Царгорода, попереду відісланої туди ж варязької дружини, передали імператору слова київського князя: “Се йдуть к тебѣ Варязи, не мози ихъ держати въ градѣ, оли то створять ти зло, яко и еде, но расточи я розно”. (ПВЛ. — Ч. 1. — С. 77.).

122

ПВЛ. — Ч. 1. — С. 77.

123

ПВЛ. — Ч.1. — С. 13.

124

Прокопий Кесарийский. Война с готами. — М., 1950. — Кн. 7. — С. 294, 337, 364, 372, 373; Кн. 8. — С. 459.

125

Там же. — С. 294, 295.

126

ПВЛ. — Ч. 1. — С. 24.

127

Тихомиров М.Н. Русское летописание. — С. 53.

128

ПВЛ. — Ч. 1. — С. 31.

129

Греков Б.Д. Киевская Русь. — С. 456.

130

ПВЛ. — Ч. 1. — С.39.

131

ПВЛ. — Ч.1. — С.39.

132

Багрянородный Константин. Об управлении империей. — С. 270.

133

ПВЛ. — Ч.1. — С. 33.

134

Там же. — С. 34.

135

Там же. — С.34.

136

История Византии. — М., 1967. — Т. 2. — С. 232.

137

Пашуто В.Т. Внешняя политика Древней Руси. — М., 1968. — С. 103.

138

Известия византийских писателей о Северном Причерноморье. — М.; Л., 1934. — С. 10.

139

ПВЛ. — Ч. 1. — С.40.

140

Нову дату візиту Ольги в Константинополь (замість старої 957 р.) запропонував нещодавно Г.Г. Литаврін. Його обґрунтування видаються переконливими (Литаврін Г.Г. Христианство на Руси в правление княгини Ольги / / Geselschaft und Kultur Ruslands im friihen Mittelalter. — Halle. — 1981. — S.134 — 143.).

141

Про присутність Ольги разом з імператором Костянтином VII у ложі іподрому свідчить одна з фресок башти Софійського собору в Києві (Высоцкий С.А. Живопись башен Софийского собора в Киеве / / Новое в археологии Киева. — К., 1972. — С.246 та ін.).

142

ПВЛ. — Ч.1. — С.45.

143

Литаврин Г.Г. Путешествие русской княгини Ольги в Константинополь: Проблема источников / / ВВ. — М., 1981. — Т.42. — С.38.

144

ПВЛ. — Ч.1. — С.46.

145

Рыбаков Б.А. Киевская Русь и Русские княжества XII — XIII вв. — С. 369.

146

ПВЛ. — Ч. 1. — С.49.

147

Татищев В.Н. История Российская. — С.46.

148

ПВЛ. — Ч. 1. — С.46.

149

Там же. — С. 47.

150

ПВЛ. — Ч. 1. — С. 47.

151

Там же. — С. 48.

152

Там же. — С. 51.

153

Там же. — С.48.

154

Там же. — С.46.

155

Там же. — С.50.

156

Там же. — С.83.

157

ПСРЛ. — Т.2 (Ипатьевская летопись). — М., 1962. — Столб.210 — 211.

158

Там же. — Столб.217.

159

Кучера М.П. Змиевы валы Среднего Поднепровья. — К., 1987.

160

В усталеній історіографічній традиції Святополк вважається сином Володимира, хоча насправді батьком його був Ярополк. Ось що пише з цього приводу літопис: “Володимиръ же залеже жену братню грекиню, и бѣ непраздна, от нея же родися Святополкъ” (ПВЛ. — Ч. 1. — С. 56).