Читать «Шовк» онлайн - страница 8

15

Події у Франції, поїздки за море, запах шовковиць у Лавільдьйо, дим паровозів, голос Елен… Ерве Жонкур розповідав про своє життя так, як іще ніколи нікому не розповідав. Дівчина й далі гостро дивилась на нього, це змушувало Ерве добирати такі слова, що могли б врізатися в її пам’ять. Кімната, здавалося, навіки занурилась у нерухомість, аж ось раптово, зовсім безшумно, її рука вислизнула зі складок сукні та зісковзнула на циновку. Ерве Жонкур побачив бліду пляму на межі свого кола зору, потім помітив, як білі пальці злегка доторкнулися до філіжанки Хара Кея, рушили далі й упевнено підхопили іншу філіжанку – неймовірно, але це була та філіжанка, з якої пив він сам. Іще мить – і вона забрала філіжанку з підлоги. Хара Кей ніби нічого не помітив: як і раніше, він без жодного виразу на обличчі стежив за вустами Ерве Жонкура.

Дівчина ледве підвела голову.

Уперше вона перевела погляд з Ерве Жонкура на філіжанку з чаєм.

Спроквола покрутила її, а потім торкнулася вустами достеменно того краю, з якого пив він.

Заплющивши очі, дівчина ковтнула чаю.

Відняла філіжанку від вуст.

Повернула на місце, з якого взяла її. Сховала руки між складками сукні.

Схилила голову на коліна Хара Кея.

Із розплющеними очима, з поглядом, спрямованим на Ерве Жонкура.

16

Ерве Жонкур говорив іще довго. Замовк лише тоді, як Хара Кей відвів від нього очі й нахилив голову.

Запала тиша.

Французькою мовою, дещо розтягуючи голосні, голосом хрипким, справжнім Хара Кей промовив:

– Якщо ви цього забажаєте, мені буде приємно побачити вас знову. – Він уперше всміхнувся. – Ті яєчка, що ви везете, – це риб’яча ікра, вона нічого не варта.

Ерве Жонкур глянув униз, на підлогу. Філіжанка з чаєм стояла перед ним. Він узяв її та почав крутити, уважно придивляючись, немов чогось шукав на кольоровій смужці, що оздоблювала край філіжанки. Знайшовши те, що хотів, він підніс її до вуст і допив чай. Потім поставив філіжанку на підлогу і сказав:

– Я знаю.

Хара Кей усміхнувся і спитав зацікавлено:

– За це ви заплатили фальшивим золотом?

– Я заплатив за те, що купив.

Хара Кей знову посерйознішав.

– Коли ви вийдете звідси, матимете те, що хотіли.

– Коли я покину цей острів – живим, – ви отримаєте те золото, яке вам належить. Даю слово честі.

Не чекаючи на відповідь, Ерве Жонкур підвівся, зробив кілька кроків до дверей, потім вклонився.

Останнє, що він помітив, перш ніж вийти, був погляд мовчазної дівчини, спрямований на нього.