Читать «Розмальована вуаль» онлайн - страница 4

– Було, доки ти не ввійшла, – відповів він.

Звісно, опинившись у його обіймах, вона про все забула.

Ох, як жахливо, що вона не вільна, що вони обоє не вільні! Його дружина їй не подобалась. Мінливі думки Кітті тепер на якусь хвилю зупинилися на Дороті Таунсенд. Яке невдатне ім’я – Дороті! Воно так старить. Їй щонайменше тридцять вісім. Але Чарлі ніколи про неї не говорить. Звісно, вона йому байдужа; вона йому до смерті обридла. Але він – джентльмен. Кітті всміхнулася з ласкавою насмішкою: це так схоже на нього, на її милого дурника; хай він її зраджує, але ніколи не дозволить собі зронити й слова зневаги в бік дружини. Вона досить висока, вища за Кітті, середньої статури, з пишним світло-каштановим волоссям. Якщо вона колись і мала вроду, то хіба що в юності; риси обличчя в неї непогані, але нічим не особливі, блакитні очі холодні. Шкіра в неї така собі, а щокам бракує рум’янцю. І вдягається вона як… ну, як належить дружині заступника губернатора Гонконгу. Кітті всміхнулась і злегка знизала плечима.

Звісно, неможливо заперечити, що в Дороті Таунсенд приємний голос. Вона чудова матір, Чарлі завжди це про неї казав, а мати Кітті назвала б її дамою. Але Кітті її не любила. Їй не подобалась невимушеність цієї жінки, а люб’язність, з якою та поводилася з гостями, що завітали на чай чи на вечерю, дратувала, бо неможливо було не помітити, як мало вона по-справжньому ними цікавилася. Насправді, припускала Кітті, її не цікавило нічого, крім дітей: двоє її синів вчаться в школі в Англії, а ще одного, шестирічного, збиралися відвезти туди наступного року. Її обличчя наче приховувала маска. Вона всміхалася і люб’язно, виховано казала те, що від неї очікували, але при всій своїй привітності тримала людей на відстані. У місті вона мала кількох близьких подруг, що дуже нею захоплювалися. Кітті подумки запитала себе, чи місіс Таунсенд вважала її дещо вульгарною, й запаленіла. Зрештою, ця Дороті задирає носа безпідставно. Так, її батько працював губернатором колонії і в той час це була дуже висока посада – всі підводилися, коли він заходив у кімнату, а чоловіки шанобливо знімали капелюхи, коли його провозили повз них в авто, але варто йому піти у відставку – і все, про нього забули. Батько Дороті Таунсенд живе на пенсію в маленькому будиночку в Ерлс-Корті. Мати Кітті страшенно нудилася б у його товаристві. Батько Кітті, Бернард Ґарстін, має посаду королівського адвоката і, може, колись стане суддею. Та й живуть вони, як-не-як, у Південному Кенсингтоні.

4

Кітті, яка приїхала в Гонконг, взявши шлюб, було важко змиритися з тим фактом, що її соціальне становище визначалося посадою її чоловіка. Звісно, прийняли їх дуже сердечно і два чи три місяці після приїзду вони відвідували вечірки мало не щодня. Коли вони завітали на вечерю в губернаторську резиденцію, сам губернатор повів її до столу, проте вона швидко збагнула, що в ролі дружини урядового бактеріолога не має ніякого особливого місця в суспільстві. Її це розгнівало.