Читать «Повна енциклопедія тваринництва» онлайн - страница 206

Оброблені таким способом шкури можуть нескінченно довго зберігатися до їх подальшої вичинки і збирання у виріб.

Поради кролівникам

Кролям небезпечно давати траву, змочену дощем або росою через бурхливий процес травлення (сильне газоутворення в шлунку). Бажано траву перед годуванням просушити й пров’ялити в тіні.

Вода у кролів має бути постійно. Кролиця з приплодом (7–8 голів) за добу випиває до 2 л води. За її відсутності або нестачі у кролів проявляється агресія, всуціль до канібалізму.

Важливо мати на увазі особливості росту зубів у кролів. Вони ростуть протягом усього життя, тому треба стежити, щоб тварини постійно отримували якусь грубу їжу, інакше різці виростуть до таких розмірів, що їх доводитиметься навіть обрізати.

Для молодняку годяться секції завдовжки 180 см, завширшки 80 см, заввишки 70 см. У них можна тримати до 10 особин, які мають бути однорідними за статтю, віком та розміром. Кролицю з приплодом тримають у клітці, трохи меншій за довжиною (140 см).

Якщо кролів розводять на м’ясо, то їх тримають у секціях по одному. Тоді тварини мало рухаються і швидко нагулюють вагу.

Слід звернути увагу на облаштування підлоги в клітках. Вона має бути дерев’яною, сітчастою, з клена або дуба. Крім цього, обов’язково слід підтримувати в клітках чистоту та стежити за мікрокліматом.

Кролі не бояться низьких температур, але від протягів або високої вологості часто хворіють.

Кролиці за вільного утримання чудово одна з одною уживаються. Якщо для них будують штучні нори, вони із задоволенням живуть у них і виводять кроленят. Вирослі ж на свіжому повітрі малюки бувають у півтора разу більшими за своїх родичів, які росли у клітках.

Основні хвороби кролів

Інфекційні хвороби кролів

Віспа

Етіологія. Інфекційне захворювання, збудником якого є вірус. Хвороба проявляється переважно у гострій формі та у вигляді епізоотії. Сприйнятливі всі вікові групи кролів, але більш злоякісним та з високою смертністю є перебіг захворювання у молодняку.

Клінічні ознаки. На шкірі тіла, переважно на вухах, голові, мошонці, животі та на слизовій оболонці ротової й носової порожнини з’являються невеликі, твердої консистенції горбки (папули), котрі через деякий час розм’якшуються і переходять у пустули. На місці пустул надалі утворюються скориночки. Температура тіла тварини значно підвищується. Загальний стан пригнічений. Спостерігається збільшення лімфатичних вузлів, що легко промацати під шкірою.

Лікування. Через стрімкий і важкий перебіг не завжди дає позитивний результат.

Профілактика. Головним у боротьбі з цим захворюванням є проведення загальних профілактичних заходів, спрямованих на недопущення контакту з хворими на віспу тваринами.