Читать «Рух життя, або Динамо» онлайн - страница 6

Гурвінок. У! Жадна сука.

Гурвінок і Буранно киряють. З ванної доноситься щасливий і дурний регіт Червоної Шапочки та звуки води.

Гурвінок (неприємно отригуючись). Я одну тьолку кадата знал, така красіва тьолка. Ну, в неї, понімаєш, тіки тєло красівоє, більше ніхуя нема, мозгі совсем отсутствуют. Вона встрічалась з парнем, такий хароший парніша! Он мечтал, шо він колись піде в армію, а вона буде його ждать. І от приходять вони в беседку, а вона йому і каже: «А тепер їби меня». А він їй: «Как ето?» А она говоріт йому: «От січас я тобі покажу, как ето». І не он її, а вона його сама виїбла! Ну, значіт, він їй целку зламав, і йому понравілось. А вона лежить і каже: «А тепер пішов на хуй». А він каже: «Как ето?» От жалко пацана…

Буратіно. Різні случаї єсть. Меня тоже одна тьолка любила. Бувало, я прийду, сяду, а лягати зразу не можу, шоб не наблювать. Отак і сиджу всьо время. А она, сука, подойдьот сзаду, рукі на плечі положіт і гладіт, і гладіт. А я їй: «Шо ти, стерво, мене гладіш? Шо я тобі – кіт?» І по їбальніку її зразу, на! (Вздихає.) Любіла меня!..

Мальвіна. От нє люблю, када мужики таке пиздять. І та любіла, і та хуєла. Та подивіться на себе, кому ви нужні?

Входить Незнайка, бєлокурий супермен-вікінг, адєтий в кожаное пальто, надіте на кожаний піджак. На руках у Незнайки золоті гайки. З усіх карманів стирчать пачки грошей.

Мальвіна (сама до себе). Ето піздєц!

Слідом за Незнайкою іде Сінєглазка. Під очима у неї бланжі. Сама вона п'яна, розкована, смердюча і нікому не нужна, крім Незнайки.

Сінєглазка. Здраствуйтє, ребята! Я вам поїбаться прінєсла…

Незнайка (з прибалтійським акцентом). Послушай, Сінєглазка, я тєбя прашу!..

Сінєглазка. От'єбісь! Надоел, дурак. Ребята…

Незнайка(растеряно). Сінєглазочка, что я такого сказал?

Мальвіна (до Незнайки). Простіте, у вас такой пріятний акцент. Ви не немец, случайно?

Незнайка. Нет. Я с Прібалтікі.

Мальвіна. Ах, как інтересно. Скажіте мінє свойо імя.

Незнайка. Нєзнаускас. Простіте меня, я січас. (До Сінєглазки). Сінєглазочка, можна тебя на мінутку? Пройдьом до уборной і назад.

Сінєглазка і Незнайка йдуть в просторную уборную, звідки в самом скором врємєні доносяться протівні женські п'яні матюки і звуки ляпасів.

Мальвіна. Боже мой, я етого не винесу. Какой мен, какой мужчіна!

Буратіно. Мальвіна, вони в сральню пішли, а ми давай в ванну пойдьом.

Гурвінок. Та куда ж ви пойдьотє? Там Красна Шапочка іще з утра сідіт.

Мальвіна. Отстаньте от меня, кобєлі протівні, я етого нє винесу. Боже мой!

Мальвіна починає ридати. З уборної чути крики Сінєглазки.

Сінєглазка. Я їбала твої бабки, я їбала твою машину! Жлоб! Казьол!

Чути знову ляпаси і опять ридання Женській плач звучить в унісон красіво і мощно. Його звуки будять Самодєлкіна – матроса торговельного флоту, і Карандаша – художника-кічмена.

Самодєлкін (скидаз себе Артамона). Ха-га! Дєвушкі ридають, матроси сміються! (До Карандаша.) Антоніо, пад'йом! Ілі в тєбя собаку кінуть?