Читать «Rework. Ця книга переверне ваш погляд на бізнес» онлайн - страница 59

Працівником мрії для багатьох компаній є двадцятикількарічна особа, яка має мінімальне приватне життя, із задоволенням працює чотирнадцять годин на добу і часто спить просто на робочому місці.

Та напаковувати офіс хлопцями й дівчатами, готовими до праці в нічні години, не є аж такою вдалою ідеєю, як може комусь здатися. Пересиджування на роботі стає виправданням за низьку якість роботи. Утверджуючи цей стиль у своїй у компанії, ви тримаєтеся за цілком хибні міфи, на кшталт «Працювати і вдень, і вночі – наш єдиний шанс позмагатися з великими компаніями». Та насправді треба не збільшувати кількість робочих годин, а поліпшувати їхню якість.

Коли працівникам є чим зайнятися поза офісом, вони активно беруться до роботи. Вони зацікавлені швидше виконати завдання і звільнитися, бо на них чекають приватні справи – скажімо, треба забрати дітей зі школи або сходити на репетицію хору. Вони змушені шукати способи бути більш ефективними, тому розумно використовують свій час.

Є такий вислів: «Якщо ви хочете, щоб щось було зроблено, доручіть виконання найбільш зайнятій людині». Вам потрібні зайняті люди. Люди, які мають життя поза роботою. Люди, які мають багато різних справ і турбот. Не треба чекати, що робота заповнить усе життя людини – принаймні якщо ви хочете працювати із цією людиною досить довгий час.

Перший поріз гоїться без шрамів

Тієї ж миті, як щось пішло не так, природною реакцією керівника є прописати правила поведінки в інструкції. «Хтось ходить в офіс у шортах?! Треба запровадити дрес-код!» Та ні, не треба. Досить сказати Джону, щоб більше не вдягав шорти в офіс.

Внутрішні правила – це наче шрами організацій. Свого роду систематизовані перебільшені реакції на події, що навряд чи стануться вдруге. Вони є колективним покаранням за індивідуальні вчинки.

Саме так народжується бюрократичний підхід. При цьому ніхто не прагне насаджувати його. Він підкрадається повільно. Усе відбувається поступово: одна інструкція – один шрам.

Перший поріз гоїться без шрамів, тож не треба їх створювати на тілі організації штучно. Не створюйте внутрішнє правило тільки через те, що одна людина одного разу щось зробила неправильно. Такі інструкції доречні лише для ситуацій, які повторюються знову й знову.

Будьте собою

Навіщо люди, які мають бізнес, так намагаються справити враження солідної публіки? Навіщо всі ці статусні ознаки: канцелярська мова, формальні заяви, штучна дружелюбність, юридичний жаргон тощо? Читаєш, що вони пишуть, – і здається, що це написав робот. Такі компанії звертаються наче на вашу адресу, але аж ніяк не до вас персонально.

Ця імітація професіоналізму є попросту смішною. Усі ми це знаємо. Й однаково маленькі компанії намагаються наслідувати цей стиль. Вони думають, що якщо надуватимуть щоки, то здаватимуться більш значними й більш «професійними». Та насправді вони виглядають сміховинно. До того ж вони жертвують однією з найбільших переваг маленької компанії – можливістю спілкуватися з публікою просто й безпосередньо, не пропускаючи кожне мовлене слово крізь фільтри юридичного відділу та піар-служби.