Читать «Тирамісу з полуницями» онлайн - страница 9

* * *

Лінка прокинулася за годину до початку навчального року. Як завжди, запізно. На щастя, не треба було відводити Кая до садочка, причому не лише тому, що він уже ходив до школи й навіть перейшов до другого класу, а через те, що мама в усьому змінилася.

Лінка вже досить давно не бачила від неї записок, як-от: «Відведи Кая», «Забери Кая». Якщо мама хотіла її про щось попрохати, то робила це заздалегідь. Лінці часом здавалося, що мама почала по-іншому ставитися до них із Каєм, відколи знайшлася Каська. Так, неначе зізнавшись у тому, що колись давно віддала свою дитину до сиротинцю, стала кращою матір'ю для решти своїх дітей.

Учора мама сказала, що сама відведе Кая, а Адам його забере. Крім того, приготувала обід, і його треба тільки розігріти. Адже на обіди в школі на самому початку навчального року розраховувати годі. Отож усе було під контролем.

Будильник задзеленчав о дев'ятій. Лінка відразу встала й ще сонна застрибнула під душ, перечепившись дорогою об собаку. Відкрутила кран, щось дивно забулькотіло, і з душу просто на її кучері потекла рудувата вода з неприємним запахом.

Тепер половина голови була намочена смердючою бурою рідиною. У кухонній шафці Лінка знайшла невелику пляшку мінералки. На жаль, разом з мінералкою із шафки випало борошно й розсипалося на підлозі. Довелося довгенько прибирати й змивати візерунки, що нагадували міжзоряну туманність, до того ж, прибіг пес, немов відчуваючи, що тут діється щось цікаве, і за хвилину не тільки кухня, а й весь передпокій укрився білими слідами. Лінка махнула на все рукою, витерла рушником мокру половину голови, вдягла практичні й незамінні в будь-якій ситуації чорні джинси й білу блузку, куплену з нагоди закінчення навчального року й тому ще добру, і вийшла з дому. Щоб добігти до школи, їй залишалося десять хвилин.

«Невже кожен початок року має супроводжуватися якимись халепами?» — подумала вона. Чесно, якщо вважати це за прикмету, може, краще було взагалі не йти до школи.

* * *

Наталія до школи не бігла. Вона вийшла завчасу, тому тепер ішла спокійно. Що ближче було до Палацу культури, то дужче дівчина боялася. Сама не розуміла, чого. Усе-таки новий клас — це стрес, але ж минулого року вона не відчувала того, що тепер. Ну, так, але минулого року всі були в однаковій ситуації — нові в школі, усі боялися однаково. Цього року лише вона новенька. У класі відразу буде вразливішою й слабшою.

«Припини, — подумки дорікала сама собі. — Ти чудово виглядаєш, усе з тобою гаразд. Хіба хтось може мене перевершити? Скоро вони побачать, що я найкраща, і тоді поважатимуть мене ще більше».

Та все ж попри спроби зберегти розсудливість, Наталія відчувала, як починає панікувати. Це був якийсь жах! Краще б залишилася в старій школі, адже там їй велося не так уже й погано. І нащо вона це зробила?