Читать «Остання любов Асури Махараджа» онлайн - страница 15

Так було створено Виконавчий комітет, також відомий на Паталі як «Мильний департамент». Консервативні кола пекельних світів люб’язно погодилися взяти на себе лікувально-трудову та профілактичну роботу з тими, хто попадав у причинно-наслідковий заміс і провалювався нижче рівня Землі. Геометрія Всесвіту, звісно, багато в чому сама визначила існуючий порядок. Так, вчинки, сповнені благочестя, так само, як і добре насіння, давало добрі плоди, і сіяч із часом опинявся в товаристві прекрасних німф, небесних музик і солодощів світу сього. Одначе, як і в будь-якій економіці споживання, благо, чесно зароблене душею, в якийсь момент проїдалось, і така істота переходила на нижчий рівень консьюмеризму, на більш грубі матеріальні плани, де у чоловіків росли животи і тхнули ноги, а в жінок траплялися місячні, з’являлися зморшки й обвисали груди. Там, звичайно, теж можна було увірвати свій шмат тепла та любові — збудувати дім, виростити дерево, виховати сина, однак замість смаку амброзії та райських яблук доводилось обходитися пивом і таранькою, а з невдячних дітей радості було не більше, ніж від сварливої дружини, котра що далі, то більше нагадувала своїх родичів із нижніх світів. Тим не менше, і це ще було немало — адже дно творіння було десь далеко внизу. Залежно від нахилів, з якими жива істота визначалась, коли рівень насолод і страждань ставав приблизно рівним, вона знову йшла на високий політ до захмарних башт і садів, або ж, опустивши руки, піддавалася темним почуттям, пливла за течією, і життя її котилося по похилому борту вниз, вниз, вниз. А там уже й пекельні муки, і язики полум’я, і холодні пекла теж, там і плач, і скрегіт зубів, і зовнішня пітьма, і всілякі нічні кошмари.

Мало хто на Паталі до кінця усвідомлював увесь механізм перекачування валюти благочестя. Ще менше було відомо про тих, хто справді тримав потоки карми. Казали, буцім такі наґи мали тіньові зв’язки з напівбогами, зокрема, наприклад, такі чутки ходили про верховного суддю, в народі відомого як Повелитель смерті. Ще інші казали, буцім усі потоки блага замикаються на самому Верховному, але про нього у посполитих мешканців пекла було ще менше відомостей, ніж про вишнього суддю. Остаточної ясності з приводу механізмів ринку благочестя не було, як видавалося з Патали, ніде у Всесвіті. Заявлене бачення небесної механіки, хоч і вважалось офіційним канонічним вселенським соборним догматом для ліво- і правообертальних світів, утвердженим на всіх міжконфесійних синодах, мало свої трактування як на одному, так і на іншому боці Творіння. Сили світла (так звані сили світла) вбачали в хитросплетінні законів космосу певний розумний умисел, відтак поклонялися незримому Творцеві, наділяючи його рисами ледь не антропоморфного характеру. Більш тверезі мешканці пекельних сфер (котрі мали право гордо задерти носа зі словами: «Із антропоцентристами дискутувати не бажаю!») вважали світобудову результатом перетворення мудрого хаосу в безглуздий порядок. Звичайно, що з одного та з іншого боку були свої гонорові представники, які радо доводили опонентові фундаментальну помилковість його суджень. Полем вирішення таких наукових диспутів слугувала Земля. Вона виступала свого роду зеленим сукном, на яке здавалися карти і фішки тих, хто знаходилися по обидва боки всесвітньої симетрії.