Читать «Остання любов Асури Махараджа» онлайн - страница 11

Чапака наблизився до одного з чоловіків, що стояли у затінку дерев і про щось говорили. Люди їх не зауважували, як і належить істотам третьої щільності.

— Подивися на них. Це ж кумедно! Що може бути безглуздіше за ці дві розчепірені ноги? Поглянь на них — вони ледве тримаються на цих цурпалках! І подивись на нас із тобою — хіба відповідь не очевидна?

І Чапака кілька разів гримнув зміїним хвостом по землі.

Чоловіки сполохано втягнули голови у шиї й озирнулись. Не помітивши джерела шуму, вони розсміялись і продовжили розмову. Асура Махарадж подивився на своє тіло. Він якось не звертав уваги на те, що вони з людьми настільки різні. Асура Махарадж не бачив нічого особливого в тому, що його тіло нижче пояса було м’язистим тілом змії. Так, ним було безумовно зручніше пересуватися, можливо, навіть із більшою стрімкістю, ніж на двох ногах, але Асура Махарадж ніколи не відрізнявся ксенофобією.

— Вони слабкі. Вони постійно хворіють і швидко старіють. Вони живуть не більше ста років. Знаєш, скільки статевих актів може мати людина за один раз? — Чапака назвав цифру і сам же й розреготався. Асура Махарадж повів плечима.

— Ну, знаєш, це ще не головне у житті.

— Подивись на ці м’язи, на це розкішне тіло, — мацаючи себе за кам’яні горби мускулів, примовляв Чапака. — Оціни цей розкішний капюшон!

І над головою в Чапаки, з сичанням роззявивши пащеки, піднялися прекрасні королівські кобри, прикрашені коронами з вишуканим коштовним камінням. Чапака усміхнувся блискучою усмішкою і гордовито склав руки на могутніх грудях. У світлі сонця капюшон зі змій засяяв, наче німб на святому.

— Романтика романтикою, брате, але голову на плечах треба мати, — сказав йому кузен, і змії над його головою згідно заворушились. — Ти поводиш себе як хлопчисько, котрому кохання закрутило голову. Зараз тобі здається, що вона — твій ідеал, і ти готовий пожертвувати заради неї всім, що маєш, але пройде час, і ти пригадаєш, як тобі жилося в Бгоґаваті. Це суспільство моногамії — місце нудьги і печалі. Недаремно ці краї називають чистилищем. Усі радощі тутешнього життя — краплина у морі в порівнянні з життям під землею. Мине трохи часу — і ти запрагнеш насолод, як лев прагне свіжого м’яса. Тому що це в нашій природі, брате. Ти шукатимеш зближення з тутешніми жінками, як крокодил шукає зближення з сарною на мілині. Врешті, твої бажання роздеруть тебе на клапті у цьому кволому тілі, не пристосованому до раювання. Май розум, брате! Поки молодий — живи в своє задоволення! Оточи себе достойними родичами, примножуй спадок, що дістався тобі від батька, займи свої очі прекрасними танцівницями, а розум — піднесеним товариством наґів. Прогресуй у науці, будуй кар’єру, жертвуй на вакцинацію дітей в Африці, якщо вже тобі так люба ця планета! Стань могутнім, достойним наґом, стань найсильнішим, знищ усіх своїх ворогів! А коли тобі набридне це все, коли ти вип’єш цю чашу насолод до дна, ти побачиш, що в цьому всьому немає ніякого сенсу, і тоді ти з достоїнством сядеш у позу для медитації, згорнеш свій стомлений хвіст і заглибишся у себе. Ти піднесеш молитви останній межі, котра знаходиться за всякими межами, і тоді ти по-справжньому з’єднаєшся з темрявою. Такий шлях наґа, брате.